Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Начаклую кохання. Недорого!, Олеся Глазунова 📚 - Українською

Читати книгу - "Начаклую кохання. Недорого!, Олеся Глазунова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Начаклую кохання. Недорого!" автора Олеся Глазунова. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 19
Перейти на сторінку:
Розділ 2. Що в імені твоєму?

Розділ 2. Що в імені твоєму?

Чи то атмосфера, чи то глінтвейн вдарив у голову та розв’язав мені язика. Ми з дівчатами завжди ділилися секретиками, виливали душу одна одній і якось так виходило, що жодна ніколи не використовувала проти подруг інформацію, яка звучала на наших шабашах. Дивина та й годі. Якісь усі чемні та порядні відьмочки навколо мене. Люблю їх.

– О, коханий! – вигукую, побачивши на телефоні наше спільне фото з чоловіком, яке ми зробили минулого Геловіну. Він у костюмі вампіра, майже у такому ж, у якому я його зустріла вперше, а я, звісно ж, у костюмі відьмочки. – Привіт, мій вампірчику! – кажу йому грайливим голосочком та слухаю про те, як він мене кохає та що приїде за мною, коли буде потрібно, бо знає, що я на своєму Дракончику не поїду, якщо з подружками наклюкаюся. А до того все йде. – І я тебе кохаю, мій кровопивце! – кажу у відповідь та розриваю дзвінок.

– Яка ж ти щаслива, Елю! – чую глибокий, але трохи заздрісний видих дівчини у костюмі привида, яку ще не встигла видати заміж. Треба буде нею зайнятися!

– І красунечка! І розумничка! І чоловік відомий пластичний-хірург! – говорить інша подруга.

– Усе в тебе ведеться і дома, і на роботі. Елю, ти – точно відьма! – говорить подружка у костюмі дияволиці. От вона точно вже щось підозрює. Не дарма ж її заміж віддала за начальника поліції.

– Найнатуральніша спадкова відьма, – спокійно відповідаю їм. – І не Еля, якщо за справжнім свідоцтвом про народження, то Електрифікація, – розповідаю подругам щирісіньку правду.

– Що?

– Як?

– Електри... як? – чую з різних сторін сміх дівчат.

– Угу... Саме Електрифікація.

– Божечко, ну, ти й даєш! Таке придумати, – регоче подруга так, що усі пломби видно.

– Це не я, а мій тато. Мама пропонувала кілька імен, але батьки зупинилися на імені Глафіра. Також ім’ячко не фонтан, але... – закочую очі і думаю, що робила б з тим ім’ям. – Ну, тато, на радощах, що у нього народилася донечка, кілька днів святкував. Його мама ледь не з качалкою вигнала, щоб пішов та зареєстрував новонароджене маля. Коли тато повернувся, мама таки тією качалкою скористалася, бо побачила у графі «ім'я дитини» напис – Електрифікація.

– Це він якогось електрика дорогою зустрів? – поставила запитання подруга, яка вже також дійшла до кондиції та занурилася у історію.

– У стовп врізався?

– Йому хтось лопатою по макітрі врізав? – посипалися варіанти від учасниць шабашу.

– Ні. Того дня дощ сильний був. Блискавка вдарила прямісінько перед батьком так, що його не надто густе волосся дибки стало, а в очах засвітилися зірочки.

– Ні, Електрифікацією можна назвати дитину тільки з переляку, – зауважила дівчина у яскравому костюмі гарбуза.

– Я впевнена, що усі батьки, які називають своїх дітей такими іменами потрапляють прямісінько в пекло, – сказала дівчина у костюмі дияволиці. Точно щось знає!

– Це ж як дитині у школі? «Електрифікаціє, сідай. Дванадцять!», «Електрифікаціє, не бігай по класу, бо засвітишся!», «Електрифікаціє, не бігай по помитому, бо шваброю розряд межи очі прилетить!» – жартували дівчата.

– Я скоротила своє ім’я до Еля. Гарно, мило і зі смаком. А там хай самі додумують від якого імені це скорочено: Емілія, Елеонора, Еліна...

– От ми щороку зустрічаємося, а ти щоразу кращаєш, – сказала комплімент подруга у костюмі кішечки, яку Еля видала заміж за ветеринара.

– Ну, це тому, що я відьма. І не просто  відьма, а шалено закохана і пристрасно кохана. Найкращому пластичному хірургу було не складно зробити зі сто вісімдесятирічної відьми, гарячу цукерочку, – мовила Еля, згадуючи першу зустріч зі своїм чоловіком.

Електрифікація із подружками

Як вам наша відьмочка?

Що думаєте про першу зустріч Елі з її майбутнім чоловіком?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Начаклую кохання. Недорого!, Олеся Глазунова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Начаклую кохання. Недорого!, Олеся Глазунова"