Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

Поряд з однією з передніх фар, під вікном рубки, вишукані літери складалися в назву судна: «Біжу». А під назвою тяглася низка зроблених по трафарету значків у вигляді людських силуетів. Поки Єва вважала ці значки, гадаючи, що вони означають, із пуза корабля з шипінням спустився трап. Перш ніж увійти, Єва краєм ока побачила власне відображення у склі фари: дівчинка, яка постала перед Євою, являла собою щось замурзане, скуйовджене і кошлате.

Єва покрутилася, обсмикнула і підтягнула туніку, а потім, у подальших спробах привести себе в порядок, спробувала забинтованою рукою розгладити одяг спереду, але в результаті бруд, що в'ївся в тканину, розмазався ще сильніше. Тоді з одягу дівчинка переключилася на зачіску і розв'язала петлю з кіски, що тримала зібране в хвіст волосся. Вивільнена солом'яна шевелюра розкинулася по плечах. Єва спробувала було використовувати свої тонкі пальці як гребінець, але зусилля її виявилися марними, а шия вже почала потіти під товстим шаром розпущеного волосся.

- Гр-р-р! - З досадою прогарчала дівчинка. – Та й добре!

Вона знову зав'язала хвіст, міцно обмотавши його однією із заплетених кісок.

Наближаючись до входу в корабель, Єва почула ритмічну електронну музику, що гуркотить усередині. Вона зупинилася біля нижнього кінця трапа і покликала:

- Хейлі, доброго ранку! Ти голодний? Е-е-е-е-ей, приве-е-е-є!

Музика продовжувала гриміти, відповіді не було. Єва покликала знову. Не дочекавшись відгуку, вона піднялася трапом і зазирнула у завалений речами вантажний відсік судна. Всередині її зустрів виразний запах моторної олії, знайомий із часу життя у Притулку. Це навіть якось підбадьорило Єву: так пахли машини; машини, створені для людей; машини, здатні перенести її до населеного іншими людьми міста, такі машини, як цей корабель. Єву охопило почуття, що її мрія - її Здивувала - після численних шукань і метань нарешті збувається.

Здивувала – невеликий шматок картону із зображенням дівчинки, робота та дорослого, дав їй колись надію на те, що у світі є й інші люди, такі ж люди, як вона, – їх просто треба було знайти. Але ті місця, куди наводили її пошуки, анітрохи не були схожі на Землю, про яку вона знала з уроків. У цих краях було повно кошмарних піщаних снайперів, хижих дерев-птахоїдів та злих інопланетних королів. І коли Єва зовсім втратила надію знайти своїх, з неба буквально впав корабель. І пілотував його хлопець на ім'я Хейлі.

Учора вночі Хейлі сказав їм із Ровендером, що прилетів забрати їх у людське місто. Забрати Єву додому.

Юний пілот пояснив, що судну доведеться постояти ніч і перезарядитись, і запропонував дівчинці переночувати в каюті. Але як Єва не просила Ровендера, той не погодився і вважав за краще провести ніч просто неба. Єва стверджувала, що в неї купа питань, на які не терпиться отримати відповіді, але насправді її долала цікавість іншого роду, і їй просто хотілося провести час з першою людиною, що її зустріла, – першою за всі дванадцять років її життя.

Хейлі неохоче зізнався, що втомився і йому непогано відпочити. Ровендер, звичайно ж, зачепився за цю думку: мовляв, питання зачекають. Коли вони повернулися до свого табору, Єва чесно спробувала заснути, але куди там – усередині її ніби бігала електрика.

Лежачи біля вогнища, вона думала, яке, мабуть, захоплююче життя веде доблесний Хейлі, вишукуючи безпорадних людських істот на диких просторах Орбони. Втім, незабаром думки про порятунок поступилися місцем спогадам про Матр.

Матр.

Все життя Єву виховувала тільки вона – багатозадачний асистуючий тьютор-робот, або скорочено Матр. Дівчинка росла, і її пекуче бажання вийти на поверхню і познайомитися з планетою по-справжньому часто спричиняло сварок з роботом. Але незважаючи на це, Матр продовжувала піклуватися про неї.

…навіть коли Бестіїл розгромив їхнє підземне житло…

…навіть коли хвалені технології виявилися абсолютно марними перед лицем небезпечного світу, з яким зіткнулися робот та її вихованка…

…і особливо коли врятувало Єви життя, пожертвувавши собою.

Матр любила Єву. І дівчинка все ще оплакувала її.

– А, здорово! - Крикнув Хейлі крізь гуркіт, висмикнувши Єву з потоку думок.

Засмагле хлоп'яче обличчя висунулося зі стельового люка в носі корабля. Незважаючи на те, що пілот фактично висів вниз головою, до його обличчя тонким шаром прилипло фарбоване коричнево-синє волосся - такий він був спітнілий.

- Привіт, - сказав він і помахав рукою. - Секундочку. Гучність музики на мінімум.

Корабель корився. Єва протиснулася між безладно зваленими ящиками і зупинилася біля приставних сходів.

– Доброго ранку, – привітала вона юнака і, витягнувши один із воксів, запропонувала йому, дуже задоволена собою. – Принесла тобі сніданок.

Хейлі схопився за бічні поручні і ковзнув униз. Він узяв фрукт чорними від бруду руками і, уважно розглядаючи його з усіх боків, спитав:

– Дякую! А що це?

- Це вокс, - відповіла Єва і показала, як знімати напівпрозору шкірку. - Треба їсти ягоди всередині.

Дівчинка знову віддала йому вокс – уже почищений.

- Мм. О, угу, – похвалив він з набитим ротом. – Смачно.

- А ще я принесла тобі ось це, - продовжила Єва і дістала голосовий перекодувальник. - Чи він уже маєш?

- Як знати, - загадково відповів Хейлі, розглядаючи пристрій. – А що це взагалі?

- Ну, я не в курсі, скільки ти знаєш мов, але вчора мова сируліанців для тебе звучала незрозуміло ... Мова Рові, ага - Єва піднесла кодировщик до рота. ось тут, кажеш у кульку і вдихаєш мікротрансмітери, які вона випускає. решта відбувається само собою. – І вона поклала сферичний прилад йому на долоню.

Хейлі витріщився на перекодувальник з виразом подиву на замурзаному обличчі, потім пілот перехопив погляд дівчинки і випростався:

- Ага, дякую.

- Єва, - поправила вона його і відкинула кіски від обличчя. - Єва Дев'ять.