Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

«Що ж сьогодні за день такий?»

Невдовзі пролунав новий тріск і моє сприйняття змогло пробитися через маскування невідомого. На його обличчі була маска, що приховує ідентифікатор, через що я не маю уявлення про силу потенційного супротивника. Однак сам факт виявлення означає, що ми приблизно в одному діапазоні рівнів.

Непроханий гість у плащі з камуфляжним візерунком і глибокому капюшоні тримав у руках два короткі клинки, які відбили останні сумніви щодо його намірів. Намагаючись не видати факт, що супротивника виявлено, я оглядав околицю, дивлячись на нього лише краєм поля зору. З огляду на те, як він і надалі наближається, обман спрацював, а моє власне маскування виявилося марним, але скидати його не варто, адже це може насторожити противника.

Зберігаючи максимальний спокій, я зручніше перехопив спис, який не випускаю з рук останні години, і став чекати зручного моменту для атаки. Невідомий зі свого боку почав рухатися значно обережніше, щоб не повторити нещодавній провал із гілкою. Це дало час оцінити слабкі ділянки на броні, прийняти підходящу стійку і приспати пильність, розвернувшись до нього боком.

Ворог, очевидно, клюнув і, опинившись за два кроки, атакував. Судячи з усього, із допомогою бойового прийому, що складається з двох послідовних різких випадів, але моя реакція виявилася миттєвою. Зробивши підсічку ногою і перекинувши його на землю, у єдиному пориві я вдарив по голові. У цей раз перевага в характеристиках була на моїй стороні.

[Завдано 37 шкоди (Критична)]

[Ціль потрапила під ефект «Нокдаун»: Втрата контролю над тілом і наступний отриманий удар стане атакою спідтишка. Тривалість – 2 секунди.]

Не ставши сумніватися ні секунди, я обрушив на нього шквал атак у різні ділянки тіла, щоб знешкодити, але не завдати смертельних ушкоджень. Вистачило чотирьох послідовних ударів, адже високою витривалістю і захистом він не вирізнявся, явно спираючись на спритність, яка в безпорадному стані практично марна. Здебільшого спритники страждають від того, що не мають права на помилку.

[Ціль непритомна!]

Переконавшись у безпорадності противника, я стягнув із нього маску, відкриваючи статус.

[Ма́лек 25 рівень (Блукач)]

Судячи з яскраво-червоного кольору імені, цей малий встиг чимало набідокурити, отже, за вбивство не буде ніяких штрафів, але в мене на нього були інші плани. Забравши обидва клинки собі і зв’язавши його якомога міцніше, я потягнув його до найближчого дерева. Обв’язавши один край мотузки навколо гілки і скинувши бранця догори дригом, став чекати поки він оговтається. У підсумку він повис за п’ять метрів від землі поза радіусом атаки основної маси монстрів.

За десять хвилин Ма́лек прийшов до тями, почавши розгойдуватися на мотузці з боку в бік, проте без зайвих двох сотень сили йому вирватися не вдасться. Добре, що хлопцю вистачило розуму не кричати, що підтверджує факт того, що він тут один.

– Доброї ночі, – звернувся я до нього зі сліпої зони, у лісових ельфів був звичайний сутінковий зір, тому на великій відстані їм майже нічого не видно, – промишляємо полюванням на слабеньких гравців, так?

– Пішов у дупу, – просто й лаконічно відповів Ма́лек.

– Давай без цього, даси відповідь на кілька запитань – і вільний.

– Чого тобі? – без особливого ентузіазму уточнив він.

– Що з місцевими монстрами сталося? Збиваються в натовпи й життя простим мисливцям не дають.

– Нуб, – знову ж таки коротко підсумував бранець, – десь в окрузі стався потужний викид божественної волі, який і налякав мобів.

– Ясно, ти то, що тут нишпориш, ратиці відкинути хочеш? – це найбільше бентежило, адже не міг же він просто «ганкати» гравців собі на втіху, поки навколо коїться таке.

Судячи з того, як Ма́лек вагається із відповіддю, йому було що приховувати й навіть перспектива смерті його не лякає. Звідси висновок – це щось варте денного відпочинку в реальності та втрати рівня. Щоб надати йому мотивації, я трохи послабив мотузку, щоб він різко наблизився до землі на метр.

– Тварюка, гаразд, – мабуть, усе ж таки не вартує втрати досвіду, – біглі моби залишили лігва порожніми, через що там можна легко розжитися чимось цінним.

– Ось як, а вбивствами ти скорочуєш кількість суперників? – відповіддю стала мовчазна згода. – Що ж, у такому разі міняю три лігва на твоє життя, йде?

– Навіть знай я місце розташування трьох, послав би тебе в пішу еротичну подорож, – дивіться як вишукано уникає попереджень за нецензурну лексику, напевно, уже чимало набрав. – Скажу про одне можливе, ніяких гарантій не дам.

– Підійде, недалеко сподіваюся?

– За годину бігу звідси, там раніше жаби плодилися. Практично біля самих боліт розташовано.

[Блукач «Ма́лек» пропонує вам приєднатися до групи!]

[Прийняти?]

– Ні, друже, диктуй координати. Перевірю, після чого відпущу тебе, ти на вигляд не важкий, – повільно опустивши на землю, я звалив його на плече й пішов за названими координатами.

Дорога видалася напрочуд спокійною. Ма́лек більшу частину дороги мовчав, а я зміг переконатися відразу в кількох речах. По-перше, маскування здатне накрити відразу двох гравців, але з обмеженою ефективністю, по-друге, хлопець далеко не багатий: клинки незвичної якості, броня зовсім звичайна, тож навіть у прямому зіткненні в мене були всі шанси на перемогу.

Після всього двох зустрічей із райдужними жабами, які могли похвалитися сильною отрутою, ми дісталися до залишеного лігва. Місцевість поступово ставала болотистою, через що земля відчувалася помітно м’якшою, а дерева дедалі дрібнішали. В оточенні триметрового очерету розташовувалася невелика заплава по пояс людині, і ніяких монстрів, як і було обіцяно.

Кинувши Ма́лека серед очерету, я почав досліджувати берег і дно. За допомогою вистежування підсвітився маршрут втечі жаб і їхня кількість наводила жах, сотні мобів могли залити отрутою величезну територію, і ніяка маневреність не врятує від токсичного дощу. Певно, тут і не кожен пересічний рейд впорається. Просто через масовість ворожих атак. Антидоти – не панацея, коли кількість отрути в організмі впритул наближається до кількості крові.