Читати книгу - "Рай там де ти, Іванна Турецька"

– Тобі це для чого, це не твоє діло..

Ти знаєш ти мені подобався, справді. В тобі було щось таке таємниче, як мені здавалося, а як виявляється просто здавалося.. Так у мене є інший, і це тебе аж ніяк не стосується.. Те що ти звик що я щовечора приходила до тебе, вибач це було захоплення, яке минає.. Мені пора йти. На добраніч!

Віктор був розлючений, і увійшовши в свою квартиру він голосно гримнув дверима. 

На наступний день Олена зустрілася із своєю подругою, Кароліною. Вона була вся із себе красива, і вона сама її попросила про зустріч, вони прийшли на обід у кафе і Кароліна видала все як є:

– Пам'ятаєш одного разу я була у тебе, і до тебе якраз заходив сусід зверху по сіль, Віктор, так я не хотіла говорити тобі, поки ти відійшла, він попросив у мене свій номер, я йому його дала, і він подзвонив до мене, ми почали з ним зустрітися, все закрутилося так, ми з ним вже три місяці зустрічалися, і тут я дізналася що я від нього вагітна, а він знаєш що мені сказав, що це не його проблеми, і дитина може бути не від нього, та й взагалі він мене не кохає, а був зімною лише заради розваги, коли я хотіла його затримати, він вдарив мене по обличчі, і сказав що я сама винна, і щоб тепер сама розбиралася із цим і кинув мене так.. Я що думала, можливо ти якось поговориш із ним, він де твій сусід..

– От негідник! Я то із ним поговорю, та чи він мене послухає. Судячи з усього він немає наміру виховувати свою дитину, ти тільки не роби дурниць, добре. Збережи дитину. Адже вона нівчому не винна.. А я постараюся із ним поговорити.. Добре що ти мені про це все розповіла! А тепер можливо подумай, чи ти точно впевнена що хочеш бути із ним, після такого?

Прийняття ввечері після роботи додому Олена була в шоці, той кого вона вважала колись за ідеал, кинув свою вагітну дівчину, та ще й її вдарив.

Я собі уявляю, що би було, якби я почала із ним зустрічатися, Слава Богу мене це минуло.. Я ніби скинула рожеві окуляри із очей. Що він собі думав, коли пропонував мені із ним зустрічатися, невже він думав що заради нього я кину свого хлопця, після такого його вчинку. Дитині неодмінно потрібен батько, але питання в тому чи саме такий як він. Звісно батьків не обирають, та від такого дитина буде лише страждала. І що я маю йому сказати? Скажу що я все про нього знаю, скажу як є. Із ним звісно потрібно бути трохи обережним, та все таки це вже почало переходити всі межі.. Розповідати Артемові чи ні, я поки незнаю. Не буду розповідати поки що, не хочу ще й його у це все в'язувати..

А Артем тим часом ввечері після роботи вже писав свій черговий вірш для Олени, по вуха у неї закоханий:

"Я чекав тебе здавалось вічність,

І ледь зустрівши закохався,

Твої очі полонили,

І тепер я твій прихильник..

Хоч у тебе може й їх багато,

Та ніхто так не кохатиме,

Я ладен зірку із неба дістати,

Щоб з тобою разом разом по набережній гуляти.."

Ох романтиком звісно він ще був тим, а Олена вже була готова до розмови із Віктором, стоявши під його дверима:

– Привіт! Я хотіла серйозно із тобою поговорити, – промовила із порога Олена. Я все про тебе знаю, і про те що ти вирішив кинути вагітну дівчина! А ти знаєш що її дитина нівчому не винна що вона залишиться без батька! І запам'яй я більше до тебе не буду приходити, а ти візьмися за голову і помирися із Кароліною якщо ти хочеш нормальне майбутнє для своєї дитини. Так і знай що я тобі не пробачу якщо ти не повернешся до неї..

– Привіт! Я радий що ти про все дізналася, розумієш коли ти ввечері не прийшла до мене як зазвичай, я одразу подумав що в тебе хтось є.. І я не хотів тебе втрачати, розумієш. Хоч я і не подавав вигляду що ти мені також подобаєшся, тому що боявся що ти відмовиш мені.. Та я із неб був заради розваги, розумієш! Я не думаю що в нас із нею все так далеко зайде, і я готовий взяти відповідальність за нашу дитину.. Та як? Я незнаю! Я не планував із нею одружуватися, а тепер ще й це.. Я подумаю над цим. Дякую що зайшла, і про ач якщо чимось образив.

Хоч і Віктор із Кароліною поступив негідно,та він це визнав, яякось хотів зам'якшити свою вину.. І вибачитись перед нею..  Тому він до неї зателефонував на наступний день і попросив пробачення:

– Привіт! Кароліною, вибач я був дурнем і погано себе повів із тобою, я готовий загладити свою вину. Якщо хочеш сходимо кудись?

– Привіт! Ні я сьогодні нікуди не піду, потрібно було думати перед тим як робити..

– Ти все ще злишся на мене?

– А ти як думаєш, – злісним тоном промовила вона.

– Добре, тоді я готовий йти на будь-які умови, які ти хочеш!

– В мене є одна умова, я хочу щоб ти взяв на себе відповідальність за те що ти накоїв, тивдарив мене! Це було в перший і в останній раз, більше я такого не потерплю.. Умова така, ніяких рууоприкладств і егоїзму. Ок.

– Домовились. Я на днях заїду до тебе із подарунком, в якості вибачення.

– Ну ну, я подивлюся.

Кароліна була рада що Віктор вибачився перед нею, і розуміла що цією послугою вона повинна завдячувати своїй подрузі. Та втім жити разом із ним, вона була поки не готова.

Артем тим часом знову присвячував на наступний день Олені вірш який написав раніше, і вона знову була здивована його талантом. Він знову запрошував її на побачення, прийшовши до неї на роботу в обідню перерву:

– Привіт! Тук тук! Можна! Олено що скажеш якщо ми на вихідних сходимо кудись? 

– Я не проти, а куди саме? В тебе є якісь пропозиції?

– Звісно є! Я дістав два квитки в драм театр, що скажеш?

– Добре, я не проти! Сходимо! 

– Як тобі сподобався вірш який я написав для тебе! 

– Авжеж, мені подобаються всі твої вірші. Я в захваті! Дуже красиво! Ти добре вмієш залицятися!

– Дякую! Добре не буду тебе відволікати від роботи, я позвоню. Ок!

– Добре!

Кароліна тим часом вирішила подзвонити до Олени і подякувати за те що вона поговорила із Віктором:

– Ало, привіт Олено! Ти знаєш що? Віктор і справді звонив і вибачався за цю ситуацію яка в нас була, я повинна цим завдячувати тобі. Дуже тобі дякую, знаєш він обіцяв на днях прийти із подарунком в якості вибачення, хоча я і не обіцяла йому що ми знову будемо разом, та це вже хороший знак. Я дуже то і вдячна за це!