Читати книгу - " Вплив комахозапилення на олійність Brassica napus L., Макс Оганесон"

На сьогоднішній день, ріпак є другою за важливістю олійною культурою у світі, поступаючись лише сої. У багатьох країнах ріпак – стратегічна культура для виробництва олії, яка використовується у харчовій промисловості, а за своїми властивостями складає конкуренцію навіть оливковій олії, яка вважається найкращою. За обсягами виробництва в Україні ріпак є третьою за значенням олійною культурою, поступаючись соняшнику та сої. Посівні площі під ріпаком озимим в Україні протягом останніх років досягли близько 1 млн га.

Канада є найбільшим виробником ріпаку. У поточному сезоні вони виробили 20,1 т, що становить майже 30 % світового врожаю. Провідними виробниками ріпаку також є країни Європейського Союзу з обсягами виробництва 17,5 т, Китай (13,1 т) та Індія (7,7 т), які також є найбільшими споживачами цього насіння. За обсягами виробництва олійних культур в Україні ріпак займає друге місце після соняшнику. За виробництвом ріпаку Україна входить до 5 лідерів із кількістю 3,1 млн. т.

Озимий ріпак – високоврожайна культура. Кращі господарства України отримують по 22 - 28 ц/га насіння із вмістом олії 45 - 48 %. Олія озимого ріпаку серед олійних культур займає перше місце за вмістом олії в насінні (51 % слабовисихаючої олії з йодним числом 94 - 112). Крім того, в насінні міститься до 20% білка і понад 17 % вуглеводів. У складі ріпакової олії є значна кількість шкідливої для організму ерукової кислоти, яка знижує її харчові якості. Останнім часом виведено сорти озимого ріпаку, в олії яких майже зовсім немає ерукової кислоти, а вміст олеїнової кислоти доведено до 60 – 70 %, що значно підвищує її харчові властивості і наближає за якістю до соняшникової олії (Озимий ріпак, https://buklib.net/books/30334/).

Найбільш серйозного успіху в цьому питанні досягли канадські фахівці. У 70-х роках минулого століття їм вдалося вивести ріпак, практично вільний від вмісту не тільки ерукової кислоти, але й глюкозинолатів – органічних сполук сірки, що мають специфічний запах і гіркий смак. Вичавлена з його насіння олія мала дуже вдалий склад і органолептичні характеристики. Новий продукт отримав назву канола (англ. Canola), утворену як абревіатура від виразу CANadian Oil, Low Acid — "канадська олія зниженої кислотності", і був офіційно зареєстрований в 1978 р. У даний час величезне кількість ріпакових полів у Канаді зайнята саме канолою, яка, у свою чергу, отримала цілком романтичне прізвисько "північна олива".

За даними USDA, світовий попит перевищуватиме пропозицію. Високий рівень споживання пов’язують зі зростанням чисельності населення у світі та відповідно підвищеним попитом на продовольство та енергоносії. Найбільшим експортером є Канада, яка може продавати на зовнішніх ринках 6,7 млн т, що прирівнюється до 53 % внутрішнього виробництва та 62 % світової торгівлі. За площею посіву та валовим виробництвом олійних культур в Україні ріпак поступається лише соняшнику та сої. У 2013 р. валовий збір ріпаку становив майже 1,5 млн т, тоді як соняшнику – 6,8, сої – 1,7 млн т.

З програмою «Оліє - жировий комплекс» до 2020 р. площа посіву ріпаку озимого в Україні мала збільшитися до 2000 тис. га, урожайність – 3,0 т/га, валовий збір – 6000 тис. т, частка ріпаку в структурі посівних площ мала становити до 7 %. Таким чином Україна мала підвищити свою значущість на цьому ринку.

Завдяки своїм характеристикам ріпак є поширеною у світі та Україні олійною культурою. Його насіння уміщує олії 38–50 %, 16–29 % білка, 6–7 % клітковини.

Основними перевагами ріпаку в порівнянні з іншим сільськогосподарськими культурами є стабільний попит на нього, що відзначається високими закупівельними цінами. Упродовж з 2011 р. ціни на ріпак не опускалися нижче 4,5 тис. грн./т. При урожайності 1,7 т/га рівень рентабельності ріпаку становив 70 % і більше, що відносить його до найбільш прибуткових культур (Роп Р.Ю., 2016).

Вибір гібриду ріпаку обумовлюється особливостями та умовами певної кліматичної зони. Так, при вирощуванні цієї культури в посушливих умовах Херсонської області слід віддавати перевагу більш посухостійким сортам, зокрема Торес та СИ Харнас. В умовах помірного та достатнього зволоження краще обирати інтенсивні гібриди зі стійкістю до збудників основних хвороб, такі як СИ Анабелла, СИ Савео та СИ Мартен – такі гібриди краще підходять для західних та центральних регіонів України (Малина Т., Баталова А., 2020).

Для промислової переробки (пальне, пластмаси, лаки, фарби) ціннішими є сорти з високим вмістом ерукової кислоти (Лихочвор В.В., 2004).

Ерукова кислота утворюється природним шляхом (разом з іншими жирними кислотами) у великій кількості зелених рослин, але особливо багато її є у рослинах родини капустяних. Тому для промислових цілей та для виробництва ерукової кислоти використовується ріпак; для харчових цілей було виведено ріпак із низьким вмістом ерукової кислоти – канола, яка містить жири, похідні олеїнової кислоти замість ерукових (J. Anneken, Sabine Both, 2006).

В середині 80-х років було створено двонульові "00" сорти ріпаку, що характеризувалися низьким вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів. Ріпакова олія двонульових "00" сортів дуже схожа до оливкової олії за смаком та складом. Завдяки впровадженню цих сортів посівні площі в останні десятиліття значно зросли. Верхньою межею вмісту глюкозинолатів у насінні ріпака, придатного для безпечного згодовування худобі, свиням та птиці є 30 мікромолей в 1 г, або 0,4-1,0 %.

Глюкозинолати є вторинними метаболітами рослин, які природньо зустрічаються у всіх видів капустяних, органічних сполуках, отриманих з глюкози та амінокислот, що містять сірку та азот.