Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Вогонь у серці , Alina Pero 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогонь у серці , Alina Pero"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вогонь у серці" автора Alina Pero. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 42
Перейти на сторінку:
2


Іван


Якщо мене коли-небудь спитають, який був мій найгірший день після добового чергування, то я, не замислюючись, згадаю цей.

Стоячи посеред власної квартири, яка тепер нагадувала болото після весняного паводку, я глибоко зітхнув. Вода вже розтеклася по коридору, затекла під меблі, а стеля у ванній мала такий вигляд, ніби зараз просто впаде мені на голову.

Ну що ж… Веселий ранок.

Коли пролунав дзвінок у двері, я вже здогадувався, хто там.

Відчинив – і, звісно, вона.

Вероніка. Сусідка-затоплювачка.

Стояла, затиснувши в руках два відра, якісь ганчірки і мала винуватий вигляд.

– Принесла все, що знайшла, – видала вона, напружено всміхаючись.

Я обперся плечем на одвірок і скептично подивився на неї.

– Думаєш, двох відер вистачить?

– Ну… ні. Але ж треба з чогось почати, – вона ніяково переступила з ноги на ногу. – Дозволиш допомогти?

Я хмикнув.

– А в мене є вибір?

Вона зітхнула, заходячи всередину, і глянула на масштаби трагедії.

– Ого… – прошепотіла вона. – Я думала, що все не настільки погано.

– Ага. А я думав, що сусіди з верхнього поверху бувають адекватні, – пробурмотів я, беручи одне з відер.

Вона зиркнула на мене з примруженими очима.

– Ну, вибачте, що не попередила вас про майбутню екологічну катастрофу, – буркнула вона.

Я усміхнувся куточками губ.

– Гаразд, не дуйся. Давай працювати.

Поки я розстеляв ганчірки і намагався витерти калюжі, Вероніка взяла швабру. Було помітно, що вона хоче якось загладити свою провину, бо працювала зосереджено, навіть язик трохи висунула від напруги.

– Ти завжди так люто миєш підлогу? – не втримався я від коментаря.

– Я хочу, щоб ти перестав на мене бурчати.

– Я не бурчу. Це мій природний стан, – я присів, вичавлюючи ганчірку. – Тим більше, це твоя вина.

– Я знаю… – вона зробила сумне обличчя, і мені стало трохи не по собі.

Я потер потилицю.

– Нічого страшного. Вода – це ще не кінець світу.

Вона подивилася на мене з полегшенням.

– То ми… не будемо ворогами?

Я глянув на неї уважніше. Карі очі, кучеряве волосся, яке постійно падало на обличчя, вузька талія…

Ворогами?

Я хмикнув.

– Подивимося, як добре ти прибереш.

Вона пирхнула, а потім усміхнулася.

І вперше за весь цей хаос я подумав, що, можливо, цей ранок був не таким уже й жахливим.

 

Ніка

 

Цей ранок міг би бути чудовим. Я уявляла його зовсім інакше: випити каву, розставити книги на полиці, нарешті відпочити після переїзду…

Але ні. Тепер я стояла в калюжі води у квартирі незнайомого чоловіка й намагалася не дивитися йому в очі.

Бо коли дивишся – то все.

Він був надто… Надто великим, надто серйозним, надто чоловічним.

І ще й буркотливим.

– Подивимося, як добре ти прибереш, – кинув він з хитрою посмішкою.

Ой, ну все! Ще й знущається!

Я підібгала губи, демонстративно взяла швабру і почала активно терти підлогу.

– Я ж казала, що все приберу! – буркнула я.

– А я казав, що двох відер не вистачить, – відповів він.

Я зиркнула на нього.

Іван – так, здається, його звати – сидів навпочіпки, відтискаючи ганчірку. Його футболка трохи задралася, відкриваючи рельєфний прес.

Я швидко відвернулася, зробивши вигляд, що мене надзвичайно цікавить мокра підлога.

Так, Ніко, думай про ганчірку, а не про те, який у нього… хм… хороший рівень фізичної підготовки.

– А взагалі, я думав, що пожежі – це моя спеціальність, – раптом заговорив він.

Я закліпала.

– Що?

– Ну, пожежний-рятувальник – це я. А от потопи – це вже твоя стихія, сусідко, – підморгнув він.

Я закотила очі.

– Дуже смішно.

– Ага, у мене шикарне почуття гумору, – серйозно кивнув він.

Я не втрималася й засміялася.

Може, не такий уже він і буркотун?

Може, цей ранок – це не катастрофа, а початок чогось нового?

Але тільки-но я подумала про це, як раптом швабра зрадницьки вислизнула з рук.

Я зробила крок назад… і наступила на мокру ганчірку.

– Ой!

Світ зробив кульбіт, і я вже бачила, як моє тіло наближається до підлоги…

Але падіння так і не сталося.

Я приземлилася прямо… на нього.

На його міцні руки. На його широкі груди.

Його гарячий подих торкнувся моєї щоки.

А очі… ці сірі очі дивилися просто в мої.

Моя щелепа злегка відвисла.

– Я ж казав, що потоп – твоя стихія, – прошепотів він.

Я глянула на нього знизу, і, здається, світ завмер.

Або це завмерло моє серце.

Чорт… Що ж тепер буде?

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогонь у серці , Alina Pero», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Вогонь у серці , Alina Pero» жанру - 💛 Короткий любовний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогонь у серці , Alina Pero"