Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Вогонь у серці , Alina Pero 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогонь у серці , Alina Pero"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вогонь у серці" автора Alina Pero. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 42
Перейти на сторінку:
2.1


Іван


Я все ще тримав Вероніку в руках, відчуваючи, як її гаряче тіло притискається до мого.

Тиша.

Її обличчя так близько, що я бачу, як вії тремтять, як легенько прочинені її губи…

Якщо зараз не відпущу – зроблю щось дурне.

Раптом – гучний стукіт у двері.

Ми одночасно підскочили.

– Ви когось чекали? – швидко запитала вона, поправляючи волосся.

– Ні.

Я важко зітхнув, підійшов до дверей і рвучко їх відчинив.

І, звісно ж…

Вона.

Валентина Степанівна – гроза всіх сусідів, майстер проникливих поглядів і володарка найкращих сплетень у будинку.

Стояла переді мною, спершись на дверний косяк, і з хитрою посмішкою переводила погляд з мене на Вероніку, яка ще стояла в коридорі з розпатланим волоссям і гарячими щоками.

Ой-йой.

Я навіть міг бачити, як у її голові народжуються теорії.

– О, Іванку, а я тут якраз хотіла… – вона зробила паузу і знову вдумливо оглянула сцену.

Я стиснув щелепи.

– Щось сталося, Валентино Степанівно?

– Та таке… дрібничка, – махнула рукою, але очі її блищали від цікавості. – Думаю, саме ти міг би допомогти.

Вероніка злегка кашлянула, ніби намагаючись не розсміятися.

Я процідив крізь зуби:

– Що сталося?

– Ой, синку, ти ж такий сильний і вправний, а я тут самотня старенька… – вона зробила трагічне обличчя. – Чи не міг би ти… відкрити мені банку огірків?

Я моргнув.

– Що?

– Ну, не відкривається, а так хочеться малосольних… – продовжувала вона, явно розтягуючи момент, щоб краще насолодитися ситуацією. – Я ж знаю, ти хлопець добрий, не відмовиш.

Я перевів погляд на Вероніку. Вона кусала губи, намагаючись не пирхнути.

Глибокий вдих. Видих.

– Звісно, допоможу, – процідив я.

– От і чудово! – бабуся радісно поплескала в долоні. – Заходь до мене, а панянка нехай поки тут відпочине.

Вона підкреслила останнє слово з таким значенням, що я ледь не вдавився повітрям.

Вероніка нарешті не витримала й розсміялася.

Я поклявся, що колись відімщу за це.

А поки що йду рятувати сусідку від неможливості поїсти огірків.
---
Я поставив банку з огірками на стіл і вийшов від Валентини Степанівни, намагаючись не грюкнути дверима.

Бабця була задоволена. Дуже задоволена. Навіть занадто.

Коли я вже йшов, вона сказала:

– Ой, Іванку, якщо твоя дівчина така ж добра, як і гарна, то ти в лотерею виграв!

Я навіть не став відповідати. Просто зачинив двері й видихнув.

Треба змінювати квартиру.

Коли повернувся у свою, Вероніка вже стояла посеред кімнати й уважно вивчала масштаби катастрофи.

– Ну, що там? – запитала, знову ховаючи посмішку.

– Огірки відкриті, світ врятовано, – пробурчав я, проходячи повз неї.

– Герой, – хихикнула вона.

Я глянув на неї зверху вниз.

– Це іронія?

– Ні, щира похвала, – вона злегка підняла руки. – Але не будемо про це. Нам би розібратися з тим, що тут відбувається.

Вона перевела погляд на підлогу, де ще блищали калюжі води.

Я кивнув.

– Гаразд. Швабра в ванній. Відро там же.

Вона послухняно пішла вказаним маршрутом, а я зняв футболку й кинув її на одну з найбільших калюж, щоб вода не розтікалася далі.

Раптом Вероніка різко заговорила з ванної:

– Іване, а у тебе тут…

– Що?

– Відро з тріщиною.

Я прикрив очі.

– І коли ти встигла це перевірити?

– Ну, я ж медсестра, – озвалася вона з коридору, повертаючись із тією ж шваброю. – Діагностую все моментально.

Я скривився:

– От тільки мій стан не аналізуй, я й так у депресії через потоп.

– Ну, якщо тебе це підбадьорить, то я так і не розібралася, як працює твоя швабра.

Я глянув на неї й побачив, як вона намагається зрозуміти механізм, тримаючи її в руках під дивним кутом.

Видихнув і підійшов ближче.

– Дай сюди.

Я взяв швабру, швидко віджав її й простягнув Вероніці назад.

– Ось.

Вона зітхнула:

– Ти робиш це так легко…

– Бо я чоловік.

– О, значить, ти ще й сексист?

Я ледь не засміявся.

– Ні, я реаліст. І якщо тобі треба відро без тріщини, можемо махнутися: ти – за новим, я – прибираю.

Вероніка примружила очі.

– Хитро. Але ні.

І почала відтирати підлогу, ніби їй треба здати норматив.

Я глянув на неї з усмішкою.

– Дивлюся, ти справді хочеш спокутувати свою провину.

– Це чесно, – вона сконцентровано водила шваброю. – Я завдала шкоди – я допомагаю.

– Ти ж розумієш, що в такому випадку мені доведеться регулярно знаходити в тебе приводи для вибачень?

Вона завмерла й повільно звела на мене погляд.

Я витримав його.

І все ж ледь помітна усмішка, що смикнула її губи, була мені відповіддю.

Мені це подобалося.

Занадто.

 

Ніка

 

Я намагалася зосередитися на прибиранні, але було важко.

По-перше, тому що швабра Івана явно була з характером і не хотіла співпрацювати.

По-друге…

Я ковзнула поглядом на чоловіка, який стояв поруч.

Якщо бути чесною, то першим, що я помітила, коли він повернувся, була не швабра і навіть не те, що він приніс якусь банку з огірками.

А його голий торс.

Той момент, коли твоє сумління підказує, що треба відводити очі, а підсвідомість шепоче: «Ні-і-і-і, почекай ще трошки».

Широкі плечі. Міцні руки.

Прес…

Так, досить!

Я зосередилася на воді на підлозі, а не на чоловікові, який стояв поруч.

– Ну, якщо тебе це підбадьорить, то я так і не розібралася, як працює твоя швабра, – сказала я, щоб відволіктися.

Іван глянув на мене так, ніби я зізналася у вбивстві.

– Дай сюди, – пробурчав він.

Він узяв швабру, віджав її так швидко і легко, що я навіть не встигла кліпнути, а потім повернув мені.

– Ось.

Я скептично подивилася на нього.

– Ти робиш це так легко…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогонь у серці , Alina Pero», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Вогонь у серці , Alina Pero» жанру - 💛 Короткий любовний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогонь у серці , Alina Pero"