Читати книгу - "Сюрприз вiд Валентина , Тетяна Олiйник"

Він зніяковів і опустив голову:

— Мені шкода, що тобі довелося це почути.

«Хоча б має совість не заперечувати», — зазначила про себе Тая. Груди стиснув незрозумілий біль, у горлі застряг клубок. Так, напевно, болить, коли відривають другу половинку.

— Сьогодні ж свято! Нічого собі, подарунок ти приготував. А я-то, дурепа, пропозиції очікувала!.. — гірко вигукнула вона й кинула в нього подарунковий згорток із джемпером.

— Зачекай, Таєчко, це ж нічого не змінює між нами!

— Та що ти?! Серйозно?!

Зараз би за всіма законами жіночої поведінки належало розвернутися й піти, але вона продовжувала стояти, чекаючи пояснень. Новина виявилася настільки несподіваною, що вразила її в саме серце. Хотілося негайно в усьому розібратися і дізнатися, ЧОМУ? Чим вона не догодила Максу? Що зробила не так? 

Він присів на диван і важко зітхнув.

— Зайчику, це вийшло випадково... І абсолютно нічого не означає! 

— Нічого не означає?! — крізь сльози вигукнула вона. — Ми збиралися одружитися!

— І одружимося.

— Ти що ж, знущаєшся?! Або вважаєш, що я себе на смітнику знайшла?!

Макс глянув на Таю і зрозумів, що розмова буде довгою, тому дістав пляшку віскі та дві склянки.

— Я так розумію, що ресторан доведеться скасувати?

— Та вже напевно! Не до свята мені!

Він дістав лід, хлюпнув у келихи алкоголь, немов справжній бармен, і подав їй.

— Між іншим, зайчику, це могло трапитися з кожним.  

— Не називай мене цим ідіотським прізвиськом! — вибухнула вона. 

— Але тобі ж начебто подобалося? 

— Я просто з цим мирилася. А тепер залиш її для своєї малолітки!

Макс зітхнув і присів у крісло навпроти:

— Тая, послухай, давай без істерик. Поговоримо як дорослі, цивілізовані люди.

«Ха, можна подумати, у "цивілізованих" людей болить якось інакше!» — в серцях подумалося їй.

Сльози знову здавили горло, але Таї не хотілося показувати свою слабкість перед цим зрадником. Вона піднесла келих до тремтячих губ і одним махом спустошила вміст, сподіваючись заспокоїти нерви.

— Де ж ти відкопав свою молокососку? У неї хоч цицьки встигли вирости? — грубо поцікавилася вона.

Макс похитав головою:

— Не треба, вульгарність тобі не личить.

— Чому ж? — з викликом запитала вона.

— Не твій стиль.

— І все-таки?

Він невдоволено поморщився:

— Невже тобі обов'язково знати всі ці подробиці?

— Просто цікаво, — закинувши ногу за ногу, приготувалася слухати його розповідь.

— Вона сама мене знайшла, у фейсбуці.

— Ось як? — здивувалася Тая. — Ти вже опустився до сайтів знайомств?

— Ні, вона знайшла мене в друзях друзів за фото біля яхти. Пам'ятаєш, я з Валерчиком відпочивав у Греції? Поставив на аватарку. Ось вона й написала.

— Ага, тобто ця дитинка ще й мисливиця за багатими папіками! 

Макс незадоволено скривився.

— Сподіваюся, ти встиг повідомити їй, що яхта не твоя?

— Тая, послухай... Ну занесло мене! Захопився. З ким не буває?!

— Зі мною! Зі мною не буває! — била себе в груди Тая.

— Зачекай, не істери, — жестом руки намагався заспокоїти він, нібито це могло допомогти.

— А як накажеш сприймати твої одкровення? Зі щасливою посмішкою?

Макс знову налив віскі.

— Давай краще вип'ємо, нам двом це не завадить.

Вона підняла склянку, проголошуючи тост:

— Ну, тоді за Святого Валентина, мать його!.. 

Обидва осушили до дна, думаючи кожен про те, що свято безнадійно зіпсоване.

— Нічого собі, День Закоханих! — констатувала вона, шморгаючи носом. Зрадницькі сльози проривалися назовні.

— Тая, я хочу сказати, що добре знаю себе. Ця примха мине щонайбільше за місяць. 

— А мені що ж, від цього має полегшати?

— Я намагаюся пояснити тобі, що нічого страшного не сталося. І не треба впадати у відчай. Між нами все йде своєю чергою. Я лише прошу дати мені цей клятий місяць, щоб заспокоїтися!

Його заява остаточно розлютила її.

— Тобто ти пропонуєш мені сидіти й чекати, зазираючи тобі в рот, кого з нас ти вибереш у підсумку? — здивувалася вона. 

— Я пропоную не робити висновків і дати мені час закінчити ті стосунки.

— Так припини їх просто зараз! Давай, подзвони їй і скажи, що між вами все скінчено!

— Ну ні, — відкинувся він на спинку крісла, — так не робиться.

— Дзвони! — наполягала вона крізь сльози. — Я хочу це чути!

Макс, загнаний у кут, опустив голову. Розірвати з коханкою він був не готовий. Але й відпускати Таю не збирався. Вона підходила йому за всіма параметрами: приваблива, розумна, освічена, гідна називатися його дружиною.

— Мені потрібен місяць, — не дивлячись в очі, вимовив він.

Вона з жалем подивилася на його жалюгідні спроби уникнути скандалу.

— Виходить, зараз ти просиш мене дати тобі час нагулятися вдосталь, як березневому коту, а потім, як ні в чому не бувало, повернутися до мене в тепле ліжечко?

— Але це найприйнятніший варіант! — доводив він. — Нікому з нас нічого змінювати не доведеться. 

«Господи, який же він жалюгідний зараз. І як я раніше не помічала?..» — подумала вона і встала з дивана.

— А знаєш що, Макс?

Він вичікувально подивився на Таю, практично не сумніваючись у її згоді.

— Та пішов ти!.. — вона показала йому середній палець, — ... До Святого Валентина!

Пославши його, Тая розвернулася і, схопивши пальто і сумочку, вискочила з квартири.