Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Дельфін, Tetiana Bila 📚 - Українською

Читати книгу - "Дельфін, Tetiana Bila"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дельфін" автора Tetiana Bila. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

- Я нічого не пам’ятаю, - промовила дівчина, нарешті огледівшись. - Ой, що це?

До неї приплив дельфін.

Роксоляна продовжила лежати на берегу, який омивався зеленими хвилями, дивлячись на все знизу, але змогла повернути голову на бік.

- Ти теж бачиш хвилі зеленими? - жартома, промовила Роксоляна, не сподіваючись отримати відповідь.

- Так, я бачу їх такими, як бачиш їх ти, - пояснив Дельфін.

- Дивно. Все дивно. Чому ти розмовляєш? Чому ти бачиш їх такими? Та чому ти взагалі можеш бачити ці хвилі так, як як? Звідки ти знаєш, як я їх бачу?

- Не зважай. Пішли гратися. Заходь у воду. Тобі сподобається, - запропонував дельфін.

- Добре. Якщо ти такий.. “розумний”, що вмієш говорити, тоді як тебе звуть?

- Назар.

- А я думала Дельфі, як дельфін. Зараз встану та зайду у воду. Але я не можу. Я не відчуваю свого тіла. І тебе бачу під кутом.

- Я можу допомогти. Рівень води підніметься - і ти опинешся у воді.

- Я втоплюся. Не треба. І як ти це зробиш? - лежачи на піску, захвилювалася Роксоляна, але змогла повернути повністю на бік.

- Бачиш, ти вже можеш повертати усе тіло.

- Дійсно. Але встати не зможу. І грести руками-ногами теж не зможу, тоді як я буду плисти?

- Я допоможу тобі триматися на воді. І не втопитися.

Вода почала підніматися, затоплюючи берег, на якому лежала Роксоляна.

- Повернись на спину та тримайся за мене.

- Не можу. Що ти робиш? Як таке можливо?

Дельфін підхопив дівчину та поніс у море.

- Ти мене втопити захотів! - обурилася Роксоляна, але відчула, як плавник дельфіна тримає її, не даючи їй захлиснутися водою. - Як це ти робиш? Ти ж лише дельфін? Як ти можеш мене тримати, ніби рукою? Ти чарівний?

- Я - автор твого світу.

- Мені подобається цей світ. І з тобою так добре. А ти можеш мене повернути на берег?

- Так. Звісно.

І рівень води зменшився.

Роксоляна та дельфін опинилися на березі.

- Ти ж загинеш на березі, розхвилювалася дівчина.

- Ти забула? Я - автор твого світу.

І дельфін поповз своїми плавника по піску, повертаючись до води.

- Це неможливо!..

- Можливо усе.

- Можливо. Але я досі не можу нормально рухати руками та ногами.

- Але ж ти зуміла повернутися на бік. Спробуй порухати руками та ногами.

Роксоляна напряглася.

- Я втомилася. Я хочу спати.

- Добре, поспи.

- Але спочатку я хочу побачити русалок.

- Добре: ось вони.

Воду заполонили русалки.

Чоловіки та жінки з хвостами та довгим волоссям плавали біля берега.

Роксоляна подивилася на це та заснула міцним сном.

- Микитович! Нейронні зв’язки починають подовжуватися прямо на очах! Це неможливо! - покликав Назар свого колегу, який вже забув про свою пацієнтку за чашечкою чая.

- Це ж добре! - спохватилася мати та підбігла до моніторів.

- Так. Звісно. Це дуже добре. Лікування дає результати. А ти, Назаре, молодець!

- Думаю, треба цілодобово вести цю дівчину. Так швидше буде результат, - запропонував Назар.

- Ось і веди. Усипляй її тоді, коли сам спати хочеш, чи засинай, коли вона засинає. Забудь про своїх батьків на деякий час, почни жити у лабораторії, - запропонував Іван.

- Я можу сидіти тут, коли не на роботі, - промовила мати Роксоляни.

- У цьому немає необхідності! - в один голос проговорили Назар з Іваном Микитовичем.

- Ну, ви… знайте, що на мене можна покластися, - пообіцяла Валентина.

- Добре, - знову одночасно відповіли ці двоє…

Отже, Назар залишився жити у цій лабораторії, ведучи свою Роксоляну через свій вигаданий комп’ютерний світ, який корегувався бажаннями дівчини.

Через місяць, коли вже у своїй цифровій підсвідомості Роксоляна повноцінно бігала, стрибала та плавала, вчені вирішили її повернути у реальність, щоб перевірити її фізичний стан не через цифрові датчики та параметри, а даючи дівчині самій зробити свої власні рухи наяву.

- Роксоляна, - звернувся до неї дельфін. - Я буду тебе пробуджувати, щоб ти сама спробувала своє реальне тіло.

- Що? Мій свій - нереальний?

- Так. Він створений для того, щоб відновити твої нейронні зв’язки. Ти, ніби-то, їх вже відновила. Треба перевірити результат нашого з тобою експерименту, який являвся єдиною можливою спробою твого лікування.

- Так тебе не існує?

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дельфін, Tetiana Bila», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дельфін, Tetiana Bila"