Читати книгу - "Дельфін, Tetiana Bila"

- У такому вигляді - ні. Я - вчений-програміст, який веде тебе у твоєму відновленні. У мене звичайний людський облік. Сьогодні ми тебе повернемо до реального життя - і подивимося на результат лікування. Починаємо.

- Стій! Зажді! Підожді! - крикнула Роксоляна.

- Що?

- Я не знаю, чи побачу я тебе ще, згадаю я своє життя у цьому цифровому світі та чи впізнаю тебе, якщо нічого не забуду, але я хочу, поки я тут і все пам’ятаю, я хочу дещо сказати тобі, моєму дельфінові…

- Кажи.

- Дельфіне, я тебе кохаю.

Роксоляна хотіла отримати відповідь, а так її і не дочекалася.

Натомість Назар почав повертати дівчину до життя.

Через десять хвилин Роксоляна відкрила очі.

Свої очі. Фізичні.

Вона лежала на лікарняному ліжку в лабораторії.

Навкруги стояли її мати Валентина, Іван Микитович та Назар.

- Мамо! - крикнула дівчина та простягнула руки до своєї матері.

Валентина заплакала:

- Ти рухаєшся… - зі сльозами прошепотіла жінка.

Роксоляна не стала чекати, поки її мати нахилиться над нею, та піднялася з ліжка. Датчики потягнулися за дівчиною, сковуючи рухи.

Але вона зуміла охопити ними свою майже непритомну від радості матір.

- Шедевр! Назаре! Ти - геній! Ти зробив неймовірне! - розхвилювався Іван.

- Назаре? Це ви були моїм дельфіном? - дівчина обернулася до парубка, продовжуючи обіймати матір.

- Так, це я - ваш дельфін.

- Але ви ж мені так і не відповіли. Хоча я і не питала… Лише зізналася у своїх почуттях до вас. Хоча я лише ваша пацієнтка, одна з інших, яких ви лікуєте.

- Ви - перша і єдина моя пацієнта.

- Сподіваюсь, у вас буде багато пацієнтів, яким ви допоможете так само, як і мені. Дякую Вам.

Роксоляна повернулася до своєї матері, вже не чекаючи, що Назар скаже їй те, чого вона чекає.

- Роксоляно. - покликав її Назар.

- Так?

- Може це не те місце і не той час, але ви хочете знати, що відчуваю я… Роксоляно, я вас кохаю. 

Мати відпустила свої доньку.

Роксоляна подивилася на Назара.

Хлопець підійшов до неї та обійняв.

- Не тільки я знайшов свою пару, - повідомив Іван, взявши за руку Валентину, - вони теж знайшли один одного.

Кінець