Читати книгу - "Spotlight, Night Rain"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Spotlight" автора Night Rain. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 12
Перейти на сторінку:

- Гей, Ніколь, з вами все гаразд? Ніколь?

   Машина різко загальмувала і я ледь не врізалася лобом в панель, та мене вдало притримали міцні долоні. В голові був туман, серце калатало, я вирішила, що ось ми і приїхали, зараз буде щось жахливе. Мене або уб'ють, або ще гірше... І якщо навіть я виживу, то ніхто мені не повірить...

 - Ніколь, твою на ліво! Ти мене чуєш? - хтось наполегливо і малоприємно трусив мене за плечі.

Я втягнула носом свіжого повітря і голова потихеньку переставала бути ватною. Я наважилася підняти голову. Виявилося, що пасажирські двері були відчинені, а біля мене навпочіпки присів мій викладач і злякано витріщася. Це, хто кого має боятися?

- Ніколь! - долоня чоловіка вирівняла моє обличчя так, щоб наші очі були під одним кутом. Його карі очі дивилися занепокоєно і водночас м'яко у світлі автомобільних ламп. - Як ти себе почуваєш, ти мене чуєш? - пальці так і залишлися теплим дотиком на моїй щоці. Чомусь захотілося більше притиснутися до них.

 - Я...в порядку, - і справді - дихання майже вирівнялося, а я з подивом помітила, що мене не привезли на забій чи в темний ліс - авто зупинилося на узбіччі, а навколо і далі продовжували спокійно сновигати інші машини. Опустилися сутінки.

- Що це було? Ти раптово зблідла і почала дивно поводитися.

- Я просто...це мабуть, я незнаю, можливо я злякалася сильно... І накрутила себе, - я винувато опустила очі.

- Накрутила? Через що, я можу поцікавитися? Це я тут маю накручувати себе з твоїми заявами про те, що ти підеш до ректора! - чоловік піднявся на ноги і починав знову закипати. - Що ви придумали на цей раз? Знову фотошоп, знову шантаж вигаданою вагітністю? Дівчата, ви показилися, ви розумієте, що я можу в поліцію на вас заявити за оці всі ваші шантажі та переслідування?! Слухай, Ніколь, ну, від тебе я цього точно не очікував! Ти ж відмінниця, а все туди ж? Як би там не було, я більше не терпітиму жодних ваших ігор. Передай решті - якщо ще хоч одна студентка підійде до мене з подібним - я не шкодуватиму нікого - заява в поліції буде на кожну.

   Мій загальмований мозок лише те і робив, що намагався якнайшвидше обробляти інформацію, щоб видати мені хоч якийсь більш-менш адекватний висновок. Але брак сил, голодний шлунок і майже втрачена свідомість далися в знаки, тому я підгальмовувала і єдине, що могла - сидіти з відкритим ротом і дивитися на Драгана. І ще через збій в роботі, увімкнулася функція безперервного кліпання. Тож я тепер сиділа з відкритим ротом, часто кліпала і не могла нічого більше ні зробити, ні сказати.

   Побачивши цю картину, історик очевидно засумнівався в моїй адекватності, бо якось аж пом'якшився в обличчі і знову присів біля мене.

- Ви мене зрозуміли, Лівіцька? - для певності перепитав викладач.

- Емм, Даресе Йосиповичу, - слова виходили через силу, але треба постаратися і прояснювати ситуацію, - я хотіла з вами поговорити про пари. Точніше про оцінки, які ви мені ставите, - я знову спостерігала за кардинальними змінами емоцій на його обличчі, але більше це не приносило мені радості, - я вважаю, що ви оцінюєте мої знання не повністю. Я відповідаю на вищу оцінку, ніж ви мені ставите.

   Цілковите фіаско. Саме так виглядає обличчя Драгана Дареса Йосиповича в даний момент. Цілковите і повне фіаско. І крихта чогось...незрозумілого. Чогось інтимного в глибині його карих очей.

- Дідько! - вилаявся і відійшов в темряву.

   Я сиділа і чекала, але нічого не відбувалося. Викладач відійшов недалеко і виглядало це так, наче він збирається з думками. Та я вже цілковито відновившись і заспокоївшись, хотіла в гуртожиток і поїсти. І нарешті, щоб цей дивний вечір закінчився. Тому, набравшись хоробрості, я пішла до нього.

- Вибачте, Лівіцька, щиро перепрошую за цей інцидент, подібного ніколи не повториться, - почула я щойно опинилася поруч. - І чи можна вас попрохати...

- Не поширювати дану інформацію?

- Саме так, якщо я не прошу забагато,- погляд чоловіка був спрямований в небо. Дорога не була сильно освітлена, тому можна було легко роздивитися з десяток сузір'їв точно. Момент міг би бути досить романтичним, якби це був не мій викладач і якби в мене не забурчало в животі. Стало ніяково. Але здається лише мені, тому що викладач в ту ж хвилину сказав, що ми їдемо кудись поїсти, це буде його вибаченням. І ось ми знову мчимо автострадою, тільки тепер мені не страшно, але інформації для роздумів додалося.

   Оскільки обирала заклад я, то мені захотілося шаурми. Вегетеріанської, тому що я не вживала м'яса. На мій вибір Драган лише закотив очі і з його вуст злетіло ледь чутне "Молодь". Через 15 хвилин ми вже сиділи за столиком і смакували. Лише зараз я мала змогу роздивитися чоловіка навпроти: синій костюм, біла сорочка. Вигляд, як завжди бездоганний, за виключенням волосся - зазвичай причесане, сьогодні воно мало розкуйовджений вигляд.

- Ви мною милуєтеся? - з іронічною усмішкою запитав викладач.

- Ще чого! - невдоволено відповіла я, - Я жую і треба ж кудись дивитися! - як доказ я почала оглядати заклад: червоні столи і столики, приглушене освітлення, затишна атмосфера - все було б досить мило, якби знову не наштовхувало на думку про романтику, господи прости!

- Що ж, Лівіцька, давайте тоді поговоримо про ваші оцінки. Що саме вас не влаштовує? І взагалі - чому ви з цим питанням не підійшли до мене після нашої пари?

- Як я вже сказала - я вважаю, що мої відповіді на парах повні, розкриті та заслуговують на більші бали. А не підійшла, тому що у вас було багато студенток навколо, а в мене не було часу чекати.

- Добре, а чому тоді не зайшли в деканаті мене? - не здавався він.

- У мене теж можуть бути свої справи в той час, коли ви в деканаті - уявляєте, - я вже переходила на саркастичний голос, бо по відчуттям скидалося на те, що мене хочуть звинуватити у тому, що сталося.

- Добре, Лівіцька, не зліться, я зрозумів. Я перегляну ваше прохання стосовно оцінок і наступного разу уважніше вас оцінюватиму, - чому мені почулося двояке звучання в його голосі? Чи я ще не достатньо прийшла в себе?

1 2 3 ... 12
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Spotlight, Night Rain», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Spotlight, Night Rain"