Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Подорож у невідоме Бара́тіно, Микола Квітень 📚 - Українською

Читати книгу - "Подорож у невідоме Бара́тіно, Микола Квітень"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подорож у невідоме Бара́тіно" автора Микола Квітень. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
Друга

...Пасажири плацкартного вагона, яких виявилося чимало, давно перекусили, і, поділившись з усіма запахами вечері, переважно «мирно» сопіли під монотонний стукіт коліс... Мені ж, попри пізню пору та характерну для зборів і початку подорожі втому, не спалося. Одна за іншою мене відвідували думки: про непрості стосунки з Наталкою, привабливу силу «забутого богом» Білоруського села і пригоди, що очікували на мене там. І все це на тлі: «Тудук-тудук, тудук-тудук...»

...Під ранок я спав — вочевидь, міцно, оскільки прокинувся не від дзвінкого голосу провідниці, а вже від її поштовхів у плече.

- Вставай, хлопче, проспиш свій Бобруйськ!

* * *

Чекаючи на електричку, я коротав час: додзвонився додому (вистоявши чергу в «Переговорному пункті»), щоб заспокоїти батьків; купив зворотний квиток; перекусив своїми бутербродами та купленим чаєм; поблукав вокзалом і навіть подрімав у «залі очікування».

Поїздка в місцевій електричці була недовгою: години з півтори. І коли я вже опинився в автобусі, то зрозумів, що все ще під враженням неймовірного контрасту між, з одного боку, гнітючим станом вагонів електрички, — з брудною (запахом туалету) підлогою, тріснутими світильниками, холодом («підкріпленим» парою з рота), убогими сидіннями та давно не митими вікнами, — і, з іншого, — душевною теплотою простих людей з глибинки, що там їхали.

Всупереч обставинам, їдучі - через холод - у верхньому, переважно застарілому одязі та в головних уборах, вони зберігали внутрішню гармонію у стосунках між собою, і абсолютно несподівану співчутливість до мене — чужинця, який розмовляв «не так, як вони», й вдягнений, по відношенню до них — людей малого достатку — майже зухвало.

Ті, хто сиділи поближче, уточнивши, куди їду, ділилися своїми варіантами, як туди краще дістатися, називаючи при цьому химерні, як на мене, назви місць. А дістаючи зі стареньких сумок узяту з дому їжу, щедро нею ділилися: хто пиріжками, хто яблуками, а хто навіть компотом із пляшки — все що було з собою... А які в них при цьому були очі! Не дарма ж кажуть: «Очі — дзеркало душі».

* * *

Автобус, прямуючи старими сільськими дорогами й скриплячи «старістю», віз мене вже години з дві. Увімкнувши в якусь мить фари, — починало сутеніти, — він одразу ж сповільнив хід і зупинився. Просто посеред лісу...

Випустивши мене одного, він продовжив свій шлях, несучи із собою останні звуки хоч якоїсь цивілізації, і залишаючи мене наодинці з непривітним і швидко темніючим лісом. Не зустрівшись ні з Шуркою, ні з кимось іншим, я якийсь час стояв у нерішучості: «А чи туди я приїхав?!»

Але вже за кілька хвилин до мене долинув слабкий, але швидко зростаючий гул мотоцикла, який незабаром виринув прямо з лісу.

- Ласкаво просимо в Білоруські ліси! - Голосно і радісно прокричав Шурка ще здалеку, ніби заспокоюючи.

Товариша я впізнав лише за голосом: розгледіти вже заважали сутінки, що спустилися, і незвичний, у моєму розумінні, але абсолютно доречний для лісу одяг. Шурка був не один: «за кермом» був батько, який вирішив підстрахувати сина через рясний сніг, що випав напередодні. Мотоцикл із коляскою (в яку посадили «гостя здалека») акуратно прямував ледь помітною, — навіть при світлі фари, — дорогою, уникаючи з'їзду в придорожній замет, вибратися з якого було б не просто.

Темніло швидко, і коли ми досягли села, — якого я, власне кажучи, не бачив через відсутність світла на ліхтарних стовпах, — я зміг розгледіти тільки один будинок, що стояв на околиці, — будинок товариша. Далі — суцільна темрява.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож у невідоме Бара́тіно, Микола Квітень», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Подорож у невідоме Бара́тіно, Микола Квітень» жанру - 💙 Різне:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Подорож у невідоме Бара́тіно, Микола Квітень"