Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Самітник , Шепіт Оповідачки 📚 - Українською

Читати книгу - "Самітник , Шепіт Оповідачки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Самітник" автора Шепіт Оповідачки. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
2

Самітник йшов далі, притискаючи до грудей руки, ніби намагався втримати щось крихке, що могло розсипатися від найменшого поруху — себе самого. Звуки, що долинали з глибини лісу, вабили, мов світло з іншого життя, і водночас пекли, мов сіль на старій рані. Груди істоти зсередини стискалися, і з кожним кроком біль ставав дедалі виразнішим, немов щось у ньому поверталося до життя — щось, давно поховане під шарами забуття.

Він знав, що там, за деревами, будуть люди. Зігріті вогнем і компанією, вони сміятимуться, гратимуть на інструментах, співатимуть — і не знатимуть, що серед тіней блукає постать, яка колись була однією з них.

Щороку вони приходили. Щороку щось у нутрі істоти здригалося, коли ліс наповнювався людськими голосами. Це було свято — так, він це знав. Якесь щорічне дійство, що кликало в пам’яті відлуння давнього — настільки давнього, що тепер воно здавалось сном. Самітник зморщив лоба, зупинившись біля старого дуба, і заплющив очі. Він намагався згадати. Хоч що-небудь. Як називалося те свято? Чому воно так стискало йому серце?

Колись він теж святкував…

Колись він сміявся, тримав чиїсь руки, дивився у вогонь…

Колись… і він був людиною.

А тепер не міг навіть згадати свого імені. Воно було зарите десь під корінням цього лісу, під мохом забутих днів. Самітник не пам’ятав, чому і коли прийшов сюди. Але пам’ятав біль. Пам’ятав, як пульсувала кожна клітина тіла, як зраджували легені, серце, як душа ніби виривалася з грудей, шукаючи притулку. І він утік. Утік сюди. У глибину лісу. У мовчання.

Тепер ліс дихав разом із ним. Чоловік був частиною довкілля. Але сьогодні — сьогодні щось змінилось. Пам'ять ворушилась, як звір у снігу. Він не знав ще, чи хоче, щоб згадки прокинулися...
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Самітник , Шепіт Оповідачки», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Самітник , Шепіт Оповідачки» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Самітник , Шепіт Оповідачки"