Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Самітник , Шепіт Оповідачки 📚 - Українською

Читати книгу - "Самітник , Шепіт Оповідачки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Самітник" автора Шепіт Оповідачки. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
4

Думка про те, щоб нарешті вийти з лісу, поверталася до Самітника щороку, як неминуче повторення циклів природи. У ніч свята вона оживала в ньому особливо яскраво, стискала груди й шепотіла: ще не пізно… ти ще можеш бути серед них.

Та з думкою завжди приходив і той інший голос — глухий, як відлуння в порожній печері. Біль. Біль, що не стирався з пам’яті, хоч самі події зникли, як сліди на снігу. Лише відчуття залишилось — пронизливе, мов зламана кістка в холодну ніч. Щось в глибині душі завжди нагадувало: одного разу бути з людьми стало нестерпно. Щось сталося. Замість любові, тепла, близькості — він знайшов лиш уламки. І втік. Втік у ліс, шукаючи тишу, де жоден голос не міг поранити.

“Не цього року”, — подумав Самітник, і втомлено видихнув, ніби ця думка вже, заздалегідь, була вироком. “Можливо, наступного… Мені ще потрібен час”.

Чоловік опустив погляд на свою руку, де шкіра вже потерпала від змін. Тонка, майже прозора, з неї пробивалися дрібні паростки — немов рослини знаходили в ньому ґрунт. Немов ліс вирощував химерника, як ще одне дерево серед інших. Самітник провів шершавими пальцями по зап’ястю, повільно, майже лагідно, а тоді з силою вирвав кілька ростків. Зелені нитки тремтіли, мов живі, перш ніж упасти на землю.

Примарник кинув останній погляд на свято — на юнаків і дівчат, що сміялися під зорями, на вогонь, що палав, ніби ніколи не згасне. Очі затуманились — чи то від вологи, що набігла в куточках, чи то від відстані між ним і людьми...

Щось бурмочучи під ніс, Самітник ступив назад. У тінь. У шелест вітру серед гілок. Його постать, обрамлена листям і гіллям, поступово розчинилася в нічному спокої, поки не залишилось нічого, крім тріску вогню й сміху, що не досягав більше зраненого серця…
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Самітник , Шепіт Оповідачки», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Самітник , Шепіт Оповідачки» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Самітник , Шепіт Оповідачки"