Читати книгу - "Відлуння кохання, Ірина Бондарчук"

Вона піднялася сходами до своєї квартири, все ще відчуваючи тепло його руки на своїй. Крізь вікно вона побачила, як Олександр розкриває свою велику чорну парасольку і зникає за поворотом вулиці.

Зайшовши до квартири, Емілія відчула дивну легкість. Вечір, який почався з прикрої несподіванки, обернувся чимось особливим, майже казковим. Вона зняла мокре пальто, але все ще відчувала на собі відблиск його погляду, чула відлуння його голосу.

Вона підійшла до вікна і подивилася на нічний Київ, який поволі засинав під мерехтливими зорями. І в тиші її серця вже звучало тихе "відлуння" випадкової зустрічі під дощем, обіцяючи щось нове і невідоме. Вона знала, що цей вечір залишить глибокий слід у її пам'яті, і з нетерпінням чекала на той телефонний дзвінок, який мав стати початком їхньої спільної історії.