Читати книгу - "Мольфар і Навка, Юшманов В В"

Ведміді. Вони проживають у його володіннях. Кілька особин. З ними можна спілкуватися. Скарг мало. Мамка пишається успіхами малечі. Бурий просто прописався у малиннику. Там зараз ягоди! Ласун. Тобі ж жиру треба набирати. Каже, що встигне. Косуль достатньо. Хай поки пасуться.

Вовки виявилися чудовими хлопцями! Вони живуть … не має слова. Мабуть, зграя? Мовою образів - “свої” та додається любов. “Чужинець” навпаки викликає агресію. Її важко вгомонити та отримати дозвіл жити у зграї. Не кожен переярок (парубок мовою вовків) здатний пройти скрізь це випробування. Але гра стоїть свіч! Молоді вовчиці при розбудові нової сім'ї насамперед оберуть  новачка. 

Мати вовчиця знов народила занадто цуценят. Останній вийшов мертвим. Навіщо? Вона ж не травоїдна! Там можливе таке відношення до потомства. Той, хто послабши, скоріше  стане видобутком для хижаків. Такий своєрідний  захист для інших братів та сестер.  Вони - вовки! Їм треба полювати. Послід має бути крепким та здоровим. Не треба його послабляти зайвими плодами. Довго пояснював цю премудрість Душе вовчиці (саме від неї залежить кількість зародків) та Лісовому, який мешкає поруч. Допомога зграї його обов'язок. 

Існує ж сумний приклад! Біля лігва, майже ніколи його не залишає, мешкає “дядько”. Вовк зовсім дорослий, давно переріс переярка. Але піти не має змоги. Задні ноги. Вони паралізовані. Як няня він незрівнянний. Вовчата його обожнюють. Товарищи годують. Міг би народитися здоровим, якщо Душа більш відповідально підійшла б до кількості зародків. Сподіваюсь, наступний послід буде кращим. Нам би Лікаря! Важко поритися одному. Чужа справа для нього важка та погано виходить. 

В лісі мешкають й інші Сутності. Кікімори, мавки, водяники та решта. Ці готові побалакати. Вміють й роботу лісовиків виконувати. Але чудні вони! Їм мало звичайної розповіді: що і як треба робити. Поясни, будь ласка, навіщо і чому. Інакше й не розпочнуть. Як з ними лісова ґаздиня порається?

Берендею постійно доводилося транслювати та приймати образи. Він, навіть, відвик від людської мови. Та й з ким тут розмовляти? Лісовики? Їм краще пояснювати наочно. Знов образи. Стража він більш не бачив, але іноді відчуває його присутність. З людьми відношення не складалися. Зневажливе та споживче відношення до лісу розпалює у нього лють. 

Мова образів, як відомо, властива Несвідомому. Свідома частина психіки її також розуміє, але надає перевагу власної. Це у людини вона заснована на фонемах. У тваринок не так. Складність їх комунікаційних сигналів залежить від психічного розвитку виду. Але це не основне. Головне значення має Душа, яка також живе у тулубі. З нею спілкуватися можливо виключно за допомогою образів. Душа не лише керує енергією організму, але й обирає шлях його розвідку. Спілкування з молодими Душами зараз є головною турботою Берендея та лісовиків.  

В його володіннях є величезна територія, куди люді заходити побоюються. Вони її називають “Зоною” та сахаються від неї як від полум'я. У цьому місці ліс розквіт! Та й тваринки ні бідують. Одне погано. Химер багато народжується. Їм вижити неможливо. Це вовки власних хворих підгодовують. На жаль це виключення, а не норма. Нам би Лікаря, але де ж його знайти? 

Чудно, але у Зоні десь можна зустріти місцевих. Вони ховаються від стороннього погляду.  Вирощують городину, збирають лисовину. Зазвичай це старі. Берендей багато разів ловив себе на бажанні поспілкуватися із цими чудиками. Боявся злякати. Але одного разу він наважився. Дід захворів, засумував. Приліг у тіньочку та стогне. Він, мабуть мав змогу допомогти, якщо дідусь розповість про власну хворобу. На жаль живі не вміють спілкуватися з Сутностями. Вони його не бачать та не чують. Вдалося сконтактувати не зі старим, а з його Душею, поки людина спала. Виявляється, що він сильно переживає, що років то богато. Мабуть, і Термін вже на приконці. Не має він бажання покидати цю землю, ліс. Любить він їх до нестями!

Берендей обіцяв Душі старого, що обов'язково знайде для неї роботу. Нічого кидати не потрібно.  Трапилось диво. Дід, як прокинувся, прям аж побіг! Звідки енергія? Прости слова, конкретні, прямі обіцянки дали чудовий терапевтичний ефект. Лікування не його профіль. Але наслідки чудови! Безліч Сутностей врятувати можливо! Лікар вкрай необхідний. Треба поспілкуватися зі Стражем. 

 

Лелету! Як тебе знайти? У мене проблема. Чи прохання. Навіщо мене шукати? Я завжди поруч.

Страж з'явився нізвідки. Нібито завжди був частиною пейзажу.

Не впораюсь. Лікар потрібен. Особисто я лікувати не навчений. Я бачу інше. Виходить у тебе зовсім непогано. З Сутностями навчився спілкуватися? Це так. Але важкі захворювання для мене проблема. Душам енергії не вистачає. Я не в змозі допомогти.  Якщо ти кажеш про Мольфара, так їх вже давно у наших краях не було. Важко знайти кандидата. Ще його треба у ліс привести. Які труднощі? Якщо потрібно, я кращого лісового віддам. Чи будь-яку мавку можна взяти. Кхе. Який ти приткий. Не можуть вони. Сам казав, потрібна додаткова енергія. Її може дати лише живе тіло. Треба шукати людину, яка вміє спілкуватися з духами. Лише вона буде мати змогу замінити хворий енергетичний вузол на здоровий.  Не має надії? Сам казав, що були тут мольфари. Мабуть, в інших краях пошукати? Це лише частка проблеми. Уяви. Людина, яка розуміє та має змогу керувати енергетичною природою, повинна бути кришталево чистою. Вона ж не тільки лікувати буде. Для майбутнього мольфара відкриється весь наш світ. Якщо він шкоду задумає? Немає у мене влади над живими. Виправити помилку вже не зможу.  Ангелів тут я не бачив. Не для них ця робота. Краще - людина. Ми всі зіткані з чорного та білого. Головне, щоб Любов у ньому жила.  Повір. Шукаємо декілька десятків годочків. Зараз з'явилася Надія. Лише Надія. Не сумуй та продовжуй працювати. Вибач. Більш нема чого сказати. Надія — вже непогано. Зачекай! Ти де?