Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

— Скажу згодом. Але зараз я мушу з нею поговорити.

— Напевно, вона в бібліотеці, — відповіла Анна. — Там вона зараз часто буває.

— Дякую вам, — схилив голову Шарль.

— Графе де Борро, — озвалась Анна, коли він уже хотів піти, — як ви ставитеся до танців?

— Вам потрібна саме зараз від мене відповідь? — зупинився на мить граф де Борро, легенько нахилившись до Анни. — Пані, мені треба терміново переговорити з графинею.

Анна опустила очі, ледь усміхнулась.

— Звичайно, звичайно! — мовила вона якомога рівніше. — Я, власне, хотіла запросити вас на бал, який планую влаштувати найближчими днями. На честь... дуже дорогої мені людини. Було б приємно бачити вас серед гостей.

Борро зробив легкий уклін, формально, майже поспіхом:

— Добре, пані. Я прийду.

Не додавши більше ані слова, він розвернувся й швидкими кроками попрямував у напрямку бібліотеки. Його хода була напружена та цілеспрямована.

Анна залишилась стояти на сходах, дивлячись йому вслід. Тиша обняла простір довкола, лише гаснучі кроки Борро відлунювали в мармурових коридорах.
Вона подумала.

«Я мала рацію… Він поспішив до Катрін. Не інакше як із якимось наміром. Його обличчя, його тривога — усе виказувало більше, ніж слова».

Її погляд зупинився на вікні, де сонце обливало подвір’я золотим світлом. Згадка спалахнула в пам’яті, мов картина з минулого.

«На тому балу в Луврі… Він майже не танцював. Але коли Катрін з’явилась у залі — у блідо-блакитній сукні з сріблястою вишивкою — його очі раптом спинились лише на ній. Тоді я вперше побачила, як він, зазвичай стриманий, не зводив з неї погляду. І саме там я вперше зрозуміла: Борро любить Катрін».