Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Бгаґавад-ґіта 📚 - Українською

Читати книгу - "Бгаґавад-ґіта"

5 339
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Бгаґавад-ґіта" автора Автор невідомий. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 13
Перейти на сторінку:
хто умре навіть нині,

Тривали завжди, і ніхто з них ніколи не згине.

13. Як юність і зрілість в літа переходять старечі,

Так дух з тіла в тіло іде — і тужить не до речі.

14. Від тіла — і холод і жар, насолода, нещастя,

Тож тілові не довіряй: воно короткочасне.

15. Лиш тим, хто стійкий, незворушний у горі і щасті,

Здолати сум’яття й здобути безсмертя удасться.

16. Де грані буття й небуття? Хто знайти їх зуміє?

Лише просвітленний між ними зв’язок розуміє.

17. Лиш те, що пронизує тіло — одвічне і суще,

Його ще ніхто не зробив і не зробить минущим.

18. Минущі тіла, але вічності дух — незнищенний.

До бою ставай без вагань під знамена священні.

19. Хто вбити боїться чи в битві кривавій умерти,

Не відає того, що він не убивця й не жертва.

20. Народження й смерть не властиві могутньому духу,

Він — вічний, живе і тоді, коли тіло без руху.

21. І хто незнищенного, хто нерожденного знає,

Той сам не уб’є і на вбивство когось не штовхає.

22. Ми одіж вдягаєм нову, як стара перетліла,

Й душа із старого в нове поселяється тіло.

23. Мечі проти неї й вітри-суховії безсилі,

Вона не згорить у вогні, не зволожиться в хвилі.

24. Вона віковічна — її не зродити й не вбити,

Вона всюдисуща — її не спалить, не втопити.

25. Незмінна, тривала, стійка, незбагненна одвіку.

Дізнавшись про це, не впадай у тривогу велику.

26. Як думає хтось, що він родиться і помирає,

Скорбота за нього хай душу твою не доймає.

27. Бо хто народився на світ, той повинен умерти,

Хто вмер, той відродиться в тілі новому по смерті.

28. Неявлене спершу, проявиться посередині,

Й неявленим знову стає на краю, при кончині.

29. Хто бачить той дух, той сприймає його, наче чудо,

І той, хто не бачить, теж чудом вважать його буде.

30. Той дух невразливий, яке б не прибрав собі тіло,

Не гине й тоді, коли кості на попіл зотліли.

31. Кинь сумніви пріч, хай обов’язок править тобою,

Бо ж кшатрій народжений для справедливого бою.

32. Як праведні йдуть у відкриті ворота до раю,

Так радісно кшатрій до правого бою ступає.

33. А в бій справедливий не хочеш іти — коли воїн —

Порушиш закон і зневаги лиш будеш достоїн.

34. Наймення твоє буде вічним презирством укрите,

Вже ліпше умерти, ніж славне імення зганьбити.

35. Подумають вої: «Зі страху утік із-під стягу»,

І їхня повага до тебе перейде в зневагу.

36. Презирства слова про ганьбу твою будуть летіти,

Як стріли ворожі — чи є щось ганебніше в світі?!

37. Убитий — на небі, живий — на землі, в насолоді.

Ставай же до бою, вагатися, витязю, годі:

38. Як рівних, прийнявши поразку, а чи перемогу,

Готуйся до битви, й гріха ти уникнеш тяжкого.

39. Я докази йоґи тобі розтлумачив не марно:

Учиниш, як йоґин, — розправишся з путами карми.

40. Бо часткою дгарми — хай буде вона й невелика —

Врятуєшся — запам’ятай — од великого лиха.

41. Рішучість думок — то спонука на вчинки священні,

Постійне вагання лиш сумніви плодить нікчемні.

42. Не мудрий, хто ведам присвятить слова велемовні,

Гадає, що веди — єдині закони верховні.

43. Такий вимагає для себе за зливи словесні

Тут — блага земні, а по смерті — блаженства небесні.

44. Хто прагне утіх або рветься до влади підступно,

Тим радість самадгі ніколи не буде доступна.

45. Знай, Арджуно, ведам доступні три ґуни (три стани),

Ти ґуни відкинь — і двоїтися розум не стане.

46. Нащо тобі різних криниць — з океану черпнув ти,

Яка тобі користь од вед, коли брагмо збагнув ти.

47. Нехай тебе діло веде, а не користь від діла,

Корисливість зникне — і лінь не пристане до тіла.

48. Із йоґою будь — і настане до діла відвага

На вдачу й невдачу, бо йоґа — це ж є рівновага.

49. Кинь користолюбність, слугуючи Господу ревно:

Нікчемний, хто вигоду звик чатувати недремно.

50. Провини й заслуги відкинути мудрий зуміє,

Він прагне до йоґи, бо йоґа — мистецтво у дії.

51. Хто вигоду, ділом здобуту, рішуче відкинув,

Той пута народжень порвав і в блаженство поринув.

52. Коли подолає твій розум блукання пропащі,

Назавжди відкине омани заплутані хащі.

53. Як розум спокійно обійде фальшиві дороги,

Утвердишся ти в спогляданні і прийдеш до йоґи».

54. «А як же пізнати стійкого у йозі? Навчи-но.

Як ходить він? Що він говорить? Який його вчинок?»

55. Так Арджуні Крішна сказав: «Хто зневажив бажання,

Хто, стійкість здобувши, заглибився у споглядання,

56. В біді не здригнувся, згасив задоволення, спрагу,

Хто пристрасть зборов і не знає ні гніву, ні страху,

57. Не відає втіхи, ні горя, ні болю й тривоги —

Такий от шукає до йоґи прямої дороги.

58. Стійкий, хто чуття від предметів чуття відвертає,

Як тіло своє черепаха у панцир втягає.

59. Для того, хто вищого прагне, зникають предмети,

Лише залишається смак — пізнавати прикмети.

60. Бо навіть подвижник — він знає, що гоже й негоже, —

І той почуття свої стримати часто не може.

61. Хто їх вгамував, той у дусі міцний, а не в тілі,

Він, сидячи навіть, прямує до вищої цілі.

62. Хто пристрастей раб, той не зможе уникнути лиха:

За пристрастю слідом прямує пожадлива пиха.

63. Пожадливість сплоджує гнів — смертоносну загрозу,

Що пам’ять туманить, ясний скаламучує розум.

64. Хто пристрастей світ омине, не здригнувшись чуттями,

Хто Господу серце вручив — ясність духа дістане.

65. Хто пан над чуттями, того не ляка невідомість,

У того для блага просвітлена духом свідомість.

66. Без розуму творчої думки знайти не удасться,

Без думки — спокою, без спокою — ладу і щастя.

67. Того ж, хто утіхам готовий довірити серце,

Свідомість заносить, як вітер на водах суденце.

68. Тоді лиш, о мужній, ти можеш здолати загрозу,

Як владу свою над чуттями вершитиме розум.

69. Всі сплять, а для розуму віщого — сонячна днина,

Всі смертні встають, для безсмертного — сонна година.

70. Як води вступають до моря безмежно стійкого,

Вступають бажання в такого, а не в пристрастного.

71. Відкинувши пристрасті, опанувавши собою,

Звільнившись від себе, приходить мудрець до спокою.

72. І навіть упавши, і навіть

1 2 3 ... 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бгаґавад-ґіта», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бгаґавад-ґіта"