Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» 📚 - Українською

Читати книгу - "Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»"

363
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»" автора Юрій Ігорович Андрухович. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 13
Перейти на сторінку:
class="empty-line"/>

* * *

А це така любовна гра:

кружіння, дзеркало і промінь! —

ти все одно підеш за грань,

у чистий спомин, чистий спомин.

Кружіння!.. Ніби й неспроста

миттєвий дотик (чудо стику!) —

на луг життя і живота

покласти б руку, теплу й тиху…

Ми надто близько — марний знак,

той запах Єви — не інакше!

Ми двоє в дзеркалі, однак

усе не так і все не наше.

Бо вийду із дзеркальних меж —

розвалиться хистка будова.

Ти в чистий спомин перейдеш,

слонова кість, роса медова…

МУЗЕЙ СТАРОЖИТНОСТЕЙ

Як ми ходимо обоє

нетрями старого дому!..

Гобелени і гобої

славлять пару невідому,

ніби бачать

нашу змову:

кожен дотик —

теплий спалах.

І тоді ми знову (й знову)

переходимо

в дзеркалах.

На годиннику з гербами,

як завжди, година друга,

і крадеться вслід за нами,

може, туга, може, фуга…

Повз портрети

і портшези

з нами йде

луна від кроків.

Ми кудись надовго щезли

(двісті років?

Триста років?).

І, коли вже стане темно,

з неопалених покоїв

(я, здається, вівся чемно,

я нічого не накоїв),

у жаркі вогні неонні

повертаємось

навіки.

Я несу тебе в долоні, і життя таке велике…

СТИХІЇ

Мадригалик

По-перше камінь. Твердь. І підмурівок.

Холодна перепона. Тож мета

втікає від зарюмсаних корівок,

а зостається творення хвоста.

Коли, розбивши камінь, з порожнечі

ти витвориш, мов іскру, чистий шал,

Вона тобі — рожеві нігті в плечі,

Се — у вогні розжарений метал.

Але коли ти Майстер, то з металу

ти витнеш золоті кружала зір

і понесеш її, легку й повсталу,

і се — стихія леткості: ефір.

НІЧНА ЗМІНА

Закіптюжений ангел живе у друкарні,

наче промінь стрибає в дівочі люстерка,

на губах залишає цілунки безкарні —

безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.

А за вікнами вечір, десята година,

але ясно, як вдень, бо п'ятнадцяте червня.

І любовна жага, аж якась голубина,

засвітилась на площі, як п'яна харчевня.

І зібралось на дощ, і цвітуть парасолі —

попід вікнами плавне народне гуляння,

і цукрові блудниці пливуть в ореолі,

а друкарня двигтить і гуде, мов ґуральня.

І тримає в собі цих легких полонянок,

що мов сірі гілки виростають з машини, —

щось літало над ними, в'язке, як серпанок,

перетнувши повітря, мов тіло пташине,

щось крутилося тут, безпорадне й крилате!..

І коли врешті змовкнуть нічні лінотипи, —

розкриваються плечі, спадають халати,

кольорові дівчата виходять під липи.

Заспокоєний ангел, покинувши чати,

на рулонах паперу вкладається спати…

ОПІВНІЧНИЙ ПОЛІТ З ВИСОКОГО ЗАМКУ

авжеж не райський сад не світять помаранчі

загублено стежки і втрачено сліди

а все що є у нас ліхтарик на підзамчі

і треба нам туди

збігати у пітьму яка непевна втіха

чи виросте вогонь

коли позолотить найменша іскра тиха

розсипаний пісок розрив поміж долонь

і тісно між дерев і темно в сьому граді

і тягнуться до нас обуджені гілки

та крізь нічне зело що пнеться на заваді

злітаємо з гори злітаємо таки

і жодної зорі лиш доторки тернові

і де ще той ліхтар чи світиться йому

подряпини легкі падіння варте крові

і навіть без надій

                і навіть у пітьму

бо хто на світі ми

за сімома шляхами

шукаємо любов як золото в ріці

закрито всі доми

спідниця з реп'яхами

і скалка

на щоці

ПРОМОВЛЯННЯ САМОТНІЙ

…і хоча все золото світу не варте твого мізинця

і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади

губи твої холодні наче прозорі вінця

яких ніхто не торкався прагнучи світла й води

губи твої неспиті а все ж таємниця квітки

сповита в них і забута допоки живеш сама

вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки

солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма

несеш отак мов клейноди а може клеймо дівоцтво

ось його зимне плесо між двох берегів як між пут

поки з лози постанеш уже не вином а оцтом

скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть?

і так прочуваєш того хто з милості чи з наруги

злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь

ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге

і лишить губам болючий незнаний новий вогонь

ТРИ БАЛАДИ

ЛЕМБЕРЗЬКА КАТАСТРОФА 1826 р.

Дня 14 липня 1826 р. прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: стара ратушева вежа по полудні зарисувалася й о годині чверть на сему вечером з великим тріскотом завалилася. Наперед вже опорожнено ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і кількох робітників.

І. КРИП'ЯКЕВИЧ «Історичні проходи по Львові»

З отого дня суремного, як завалився ратуш,

усе навіки зважене і вписане в архів:

«Понесено у людности не так велику втрату:

погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників».

Маленька апокаліпса на ринковому пляці:

з розпуки позіхнуло трагічне місто Львів,

мов гер таємний радник над аркушем реляції:

отин трупач

                тфох шофніріф

                                кількох ропітникіф.

Зібрали вдовам на свічки, а матерям на ліки.

Дітей забрали в інтернат на вулицю Сиріт.

На поминках буяла чернь і мандрівні каліки

і гупав куксами о брук увесь калічий рід

(і кожен чесно їв, і пив, і плакав як умів:

погиб трубач, двох жовнірів, кількох робітників).

Поховані під вежею, вони ввійшли в комори,

де світло мре і твердне кров, де вже не чути з тьми,

як на майданах і в шинках реве житейське море.

Там інше світло — і воно біліє над кістьми.

Вони зійшли в підземну хлань, немовби в інше місто, —

їх не любили на землі й забули серед хмар.

Ішов попереду трубач.

                                Він дув натхненно й чисто —

так ніби не трубу тримав, а вогняний ліхтар.

Коли ж посмертні очі в них зітліли, мов одежа,

вони злягли на дно камінь — плече коло плеча,

лиш не вгавав, як джерело, і виростав, як вежа,

таємний і хрипкий сигнал — відозва трубача.

ДИДАКТИЧНА ВИСТАВА В ТЕАТРІ БОГУСЛАВСЬКОГО

Велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив домовини з людськими кістяками, — при перебудові костела на театр забуто усунути з підземелля давніх покійників…

І. КРИП'ЯКЕВИЧ «Історичні проходи по Львові»

Панове публіка,

1 2 3 ... 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»» жанру - 💛 Поезія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»"