Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини" автора Юрій Осипович Тютюнник. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 59
Перейти на сторінку:
Съезд был открыт, на базаре из торговцев вдруг образовался отряд «вільного козацтва», который разоружил отряд красной гвардии, окружил съезд и арестовал пытавшегося убежать предревкома Каца. Весь день обошелся без пролития крови и тов. Кац был посажен в тюрьму. (…).

Очутившись перед фактом безвластия в уезде, Шинкар, Тютюнник, Демерлий и еще некоторые лица созвали совещание, на котором было решено приступить «к работе». Решили пригласить Скоропадского и взять у него деньги, выданные ему Центральной Радой на организацию «вільного козацтва», которые и пустить на организацию боевых единиц. Уже тогда было известно о наступлении немцев для оккупации Украины, почему решено было организовать партизанские отряды для борьбы с немцами в будущем.

У Скоропадского деньги были взяты и ему было предложено под страхом смерти убраться из Звенигородского уезда (Скоропадский был главный атаман «вільного козацтва» на Украине, почему и имел влияние на атаманов «вільного козацтва»), что он и сделал на второй же день.

Юрию Тютюннику предложено было взять всю полноту власти в уезде, удалив от власти «атаманов вільного козацтва» — Грызло и др. Были разосланы агитаторы среди «вільного козацтва» для агитации о выборе Тютюнника атаманом уезда.

К вечеру 11 февраля Тютюнник явился в массы и назвал себя атаманом

Таким образом, началась борьба между старым атаманом Грызло и самозваным Тютюнником. Грызло был сторонник Скоропадского. Но Тютюнник, как более спокойной и твердой воли, скоро выгнал Грызло совсем из города, объявив его вне закона, благодаря чему Грызло вынужден был скрыться. (…) Числа 14 февраля я встретился с Юрием Тютюнником, который детально ознакомил меня с делом, т. е. положением в уезде и даже всей Украины.

Здесь Тютюнник мне объяснил, и я впервые узнал официально (ибо лежал до того в госпитале в Одессе и долго болел), что Украину оккупируют немцы, а посему нельзя отдыхать, а надо думать о защите интересов революции, — такова руководящая мысль была у Тютюнника.

Тютюнник предложид мне войти к нему, где будет Шинкар и другие, с целью использовать меня как организатора. Было решено назначить меня главным организатором военных сил, а Тютюннику поручить политическое руководство. (…)

При приближении немцев было решено, что сопротивляться им являлось бы безумием, а посему полк был распущен и преступлено к организации повстанческих отрядов в подполье. Шинкар и другие уехали в Киев. Тютюнник остался в Звенигородке и занял должность уполномоченного по демобилизации 7 района Юго-Западного фронта.

Вскоре я был лично Шинкарем и Демерлием вызван в Киев, где мне было обрисовано политическое положение и констатирован факт могущего произойти в скором времени переворота или вправо или влево, что Скоропадский мечтает быть гетьманом, а посему нужно решительно приступить к организации повстанческой силы. (…) Организованным партизанским отрядам выдавалось оружие, которое увозилось и пряталось по лесам и селам. Добывалось оружие таким путем.

1. Юрий Тютюнник, будучи уполномоченным по демобилизации 7-го района Юго-Западного фронта, при демобилизации отбираемое оружие не сдавал на склады, охраняемые немцами, а сдавал его на скрытые склады, откуда оно выдавалось партизанам. (…)

Таким образом, к первым числам мая 1918 года в Звенигородском уезде и в прилегающих к нему селах Каневского, Уманского, Таращанского уездов было организовано 18 отдельных батальонов, общей численностью в двадцать пять тысяч вооруженных партизан. (…) Тютюннику перед моим отъездом было поручено оставаться легально в роли уполномоченного по демобилизации как нескомпрометировавшему себя явно, раздать все остальное оружие, находящееся под охраной немцев. Тут нужно упомянуть, что при уездном воинском начальнике существовала команда в 200 человек пехоты и 45 кавалерии, которая вся была укомплектована повстанцами (…).

Вот эта команда должна была сыграть последнюю роль. К ночи после заседания в селе Гусаково под руководством Тютюнника было собрано 300 подвод к городу Звенигородка, где и была устроена вышеупомянутой командой симуляция бунта, разбили все шкафы у воинского начальника, уничтожили дела, разбили замки у складов и погрузили имущество и оружие на ожидаемые подводы.

На утро Тютюнник для отвода глаз (он вообще одарен авантюристическими задатками) явился с докладом о «происшествии» к немецкому коменданту…»

Навіть ці уривчасті спомини на сторінках большевицького часопису до певної міри висвітлюють деякі риси характеру майбутнього генерал-хорунжого українських республіканських військ.

Не менш цікавими є свідчення Муравйова, який в лютому 1918 року вчинив «червоний терор» у Києві, зроблені ним «Известиям В.Ц.К.» після відходу червоних з України під натиском німецьких військ. Колишній царський підполковник високо оцінює боєздатність загонів Вільного козацтва Звенигородшини, що діяли під орудою отамана Юрка Тютюнника: «Революційна російська армія пройшла Україну, змітаючи не своєму шляху все, що носило на собі ознаки буржуазно-шовіністичного сепаратизму. (…) Та інакше було в Звенигородському повіті, де український шовіністичний націоналізм збудував собі забороло у вигляді так званого вільного козацтва. Ця організація не тільки не допустила нашої влади в повіті, а навпаки — перейшла в наступ, чим зробила чималу шкоду нашим військам (сам Муравйов ледь не потрапив у полон. — О. Р.). Я дуже шкодую, що мені не довелося зруйнувати це гніздо, втопити в крові тих, що посміли підняти руку на червону армію».

Із вступом українсько-німецького війська до Києва Вільне козацтво за наказом уряду Центральної Ради було розформоване. Можна лише уявити, як раділи вороги України, довідавшись про це. «Фактично ж Звенигородський кіш демобілізувався, — писав Юрко Тютюнник у своїх споминах «Звенигородський Кіш Вільного козацтва», — приховавши зброю на всяк випадок…»

Невдовзі Юрко Тютюнник разом із своїми загонами вливається у військо отамана Григор'єва, відтак стає начальником його штабу. Взимку 1919 року повстанці переходять на бік червоних. Однак недалекоглядна політика большевиків (насильницьке насаджування в українських селах радгоспів, перегини в аграрній політиці) викликали невдоволення серед селянської маси. Одне за одним вибухають повстання проти московських комісарів, реквізицій, комуни, чека, продрозкладки… «Если вслед за мною будет вырастать такая паршивая власть, какую я видел до настоящего времени, — заявляє у телеграмі на ім'я голови Українського Раднаркому колишній штабс-капітан Никифор Григор'єв, — я, атаман Григорьев, отказываюсь воевать. Заберите мальчиков, пошлите их в школу, дайте народу солидную власть, которую он бы уважал». Гаслом повсталих стадо: «Влада Радам народу України без комуністів». Грізна військова сили (23 тисячі бійців, 32 гармати, 20 бронепоїздів) під командуванням Григор'єва і Тютюнника визволяють від інтервентів Миколаїв, Херсон та Одесу, Однак уже а травні 1919 року переважаючі сили червоних завдають поразки григор'свським формуванням. У липні, під час зустрічі колишнього штабс- капітана з Нестором Махном отаман із Гуляй-Поля власноруч застрелить Григор'єва. Тютюнник на чолі загону вирушає під Жмеринку, де а той час перебувала ставка Головною Отамана військ УНР Симона Петлюри. Незабаром Юрко

1 2 3 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини"