Читати книгу - "Мистецтво кохання"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мистецтво кохання" автора Публій Овідій Назон. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
73 Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали, 74 Тут же — сам батько Данай, грізно підняв він меча. 75 Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера, 76 Й сьомого — світлого дня для іудеїв усіх. 77 Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному: 78 Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить. 79 Місце Амура — це ще й судова (хто повірив би?) площа: 80 Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов. 81 Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери 82 В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є, 83 Права знавець не один потрапляв у тенета богині: 84 Інших людей захищав — сам вберегтися не вмів. 85 Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої — 86 Власну справу тепер мусить, сердега, вести. 87 От і сміється над ним із сусіднього храму Венера: 88 З гордого опікуна — скромний зробився прохач. 89 Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі: 90 Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі. 91 Не для потіхи лише — для любові чимало тут гідних, 92 Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить. 93 Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,— 94 Кожна поживу несе, в ротику двигає щось; 95 Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть 96 І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть, 97 Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво, 98 Гляну — й вагаюсь не раз, око на кому спинить. 99 І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились: 100 Серед юрби, на виду, спробуй-но цноту шануй! 101 Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив, 102 Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків. 103 Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану, 104 Де просто неба сидів, не під наметом, глядач. 105 На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля 106 В ту, що минула, добу скромним помостом було. 107 Люд не на лавах — на дерні сидів, а кошлате волосся, 108 Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав. 109 Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? — 110 В грудях тим часом горить непереборна жага. 111 Ось невигадливий спів починає сопілка етруська, 112 Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист. 113 Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, — тоді-то володар 114 Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав. 115 І позривалися з місць юнаки — запальні, галасливі, 116 Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі. 117 Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки, 118 Як од голодних вовків ніжна овечка втіка, 119 Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців: 120 Щойно рум'яні були — страх на лиці забілів. 121 Хоч і на всіх він один — неоднаково кожна боїться: 122 Ця рве волосся, а та — наче без тями сидить. 123 Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша, 124 Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та — в біг. 125 От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок, 126 І не одну з-поміж них навіть сам страх прикрашав. 127 Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник, 128 Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю 129 "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди 130 Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі". 131 Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити; 132 За нагороду таку згоден і я воювать! 133 Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри 134 Для миловидих дівчат — наче ті ями-пастки. 135 Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней: 136 Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця. 137 Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців, 138 Погляду, поруху брів не перехоплюють тут. 139 Побіч красуні сідай собі сміло — ніхто не осудить, 140 Боком до неї тулись — слова не скаже ніхто. 141 Хоч не хотіла б — тулитися мусить, бо тісно на лаві, 142 Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі. 143 Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися, 144 Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла: 145 От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же 146 Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай. 147 А понесуть по арені богів урочистим походом — 148 Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво кохання», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Мистецтво кохання» жанру - 💛 Інше:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Мистецтво кохання"