Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Пелле Безхвостий у школі 📚 - Українською

Читати книгу - "Пелле Безхвостий у школі"

246
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пелле Безхвостий у школі" автора Йоста Кнутсон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:
Пелле. — Я сичав, коли вчитель забалакав про собак.

— Може, він балакав про Макса? — сердито спитав Монс.

Пелле облизався.

— Тепер тебе зачепило за живе — вів далі Монс. — Але якщо ти спілкуєшся з Максом, то чого ж тобі сичати, коли заходить мова про собак?!

— Макса Такс, — докинув Біл.

— Вона з хвостом, — додав Бул.

— Мабуть, я туди ще піду, — сказав Пелле.

— Напевно, підеш, — хмикнув Монс. — Ходи до школи, щоб нам тебе не бачити!

«Треба дати якусь нищівну відповідь», — подумав Пелле, але, як завжди, не зміг знайти підходящих слів, тож подався своєю дорогою, поки Монс, Біл і Бул од реготу надривали животи.

І тільки Пелле зник з очей, як Монс сказав:

— У мене з’явилася ідея!

Біл і Бул закивали головами — здавалось, ніби то в них з’явилась якась ідея.

— Увечері нам треба зібратися у мене вдома, — сказав Монс. — Ми заснуємо в нашому місті нову котячу школу!

— Мабуть, нам не треба буде туди ходити, — докинув Біл.

— Мабуть, ми весь час будемо на канікулах, — додав Бул.

— Замовкніть! — гримнув Монс. — А зараз допоможіть мені позгукувати всіх котів, яких ми знаємо, на збори до мого підвалу. Почнемо о сьомій годині вечора.



* * *

Звичайно, увечері на зборах головував Монс.

— Я маю ідею, — повідомив Монс. — У нашому місті треба заснувати котячу школу.

— Що-що? — перепитала Стара Майя з Соборної Вежі. — Котячу школу?

— Атож, котячу школу, — докинув Біл.

— Правильно, котячу школу, — додав Бул.

— З цим ніколи не щастить, — сказала Стара Майя. — Я колись мала котячу школу, і вона виявилася збитковою. Жоден кіт її не відвідував.

— А тепер відвідуватимуть, — сказав Монс і вдарив лапою по столу. — Я це допильную. Ви ж украй неосвічена публіка.

— Це мене не стосується, — заперечив Фрітц. — Я знаю, як звали мого тата, діда й прадіда по батькові, так що я освічений.

— Нас не цікавить, як звали твоїх батьків, — сказав Монс. — А чи знаєш ти, скільки буде два додати три?

— Чотири, — відповів Біл.

— Правильно, — додав Бул.

— Два додати три буде п’ять, — відповів Фрітц. — А мого прадіда по батькові звали Фріссе, він мав у Фрідгемі перукарню.



— Ну, а мені ходити до школи ніколи, — залебеділа Фріда, — бо ж я мушу глядіти Веселуна. Але я залюбки віддам до школи Фрідольфа, Фрідольфіну та Фрідолін, тільки якщо вчителька буде до них справедлива. Оскільки мої діти надзвичайно вразливі, то я прошу на це зважити.

— І ми вразливі, — докинув Біл.

— Страшенно вразливі, — додав Бул.

— Нікого не обходить, які ви, — відрубав Монс. — Хоч би там що, а вам потрібно ходити в школу.

— А вчителем будеш ти? — спитав Рікард із Рікомберга.

— Власне кажучи, я міг би ним бути, — відповів Монс, — бо я найкращий кіт у місті. Та мені й самому треба трохи посидіти за шкільною партою, щоб подати гарний приклад іншим.

— Але ти вже, мабуть, усе знаєш? — спитала Фріда.

— Аякже, — відповів Монс, — однак я хочу показати, що не боюся ходити в школу.

— Ну, а хто ж тоді буде вчителем? — спитав Мурре зі Скуґстібле.

— У мене є родич, якого звати Конрад, — відповів Монс. — Він мешкає не в нашому місті, та якщо ми його попросимо, то він сюди приїде. Конрад суворий, але справедливий. Мені здалося, що він міг би працювати у школі вчителем.

— Чи він охайний? — спитала Ґуллан з Аркадії.

— Це не має значення, — суворо сказав Монс. — А втім, охайний. Він схожий на мене.

— Він схожий на нас, — докинув Біл.

— Ми охайні, — додав Бул.

— Ну, то чи всі ви ходитимете до школи? — спитав Монс.

— Та бачиш, усе-таки я маю хлів, — сказав Мурре зі Скуґстібле.

— Там ти багато не навчишся, — відрубав Монс. — Краще відвідуй школу, інакше матимеш справу зі мною.

— Тепер у нас і в школі пахнутиме хлівом? — спитала Фріда.

— Навчання починається в понеділок, — оголосив Монс. — Я надаю під шкільне приміщення цілком безкоштовно свій підвал. Перекличка буде о дев’ятій.

— А якщо комусь стане нудно, то можна буде піти звідти? — спитала Ґуллан з Аркадії.

Третій розділ
Конрад проводить перекличку

У понеділок о дев’ятій годині в Монсовому підвалі зібралося немало котів. Пелле також прийшов (Монс запросив його персонально, і Пелле вирішив, що йому, напевно, не завадить трохи підучитися).

І ось з’явився Конрад. То був здоровенний рудий кіт із розкішними вусами. Навіть на вигляд він був якийсь недобрий. За Монсовою вказівкою усі коти йому вклонилися.



— Добридень, — привітався Конрад. — Ну, ви поприносили плату за півріччя?

— Плату за півріччя? — перепитав Пелле. — Що це таке?

— Дотримуйтеся в класі тиші, — сказав Конрад. — Плата за півріччя означає, що кожен із вас повинен заплатити мені три салаки. Щоправда,

1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пелле Безхвостий у школі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пелле Безхвостий у школі"