Читати книгу - "Стежкою легенд"

— Але ж ні Сонце, ні Місяць не мають рук? — заперечив їм дослідник, що занотував цю легенду.

— Ти нічогісінько не тямиш, — відповіли йому індіяни. — Вони завжди тримають поперед себе напнені луки — ось чому не видно їхніх рук.

— Кого ж вони хочуть встрелити?

— А хіба ми знаємо?..

Про «теорії», що ними різні народи пояснюють затемнення, можна написати грубу книжку — так їх багато. Фантазія здатна створити силу-силенну варіантів навколо одного факту. Та тільки наука пояснила нам істинні причини загадкового явища.

Затемнення — лише одне серед тисяч природних явищ, яким релігійна уява в період дитинства людського розуму надавала надприродних властивостей. Мета даної книги довести фактами, як і чому народжувались ці легенди, що лежить у їх основі. Звільнивши легенду від шкаралупи марновірних домислів, ми найчастіше знаходимо в її основі природний факт, який люди, не маючи знань, не змогли правильно пояснити. А жерці й служителі різних культів спритно користалися з цього невміння і по-своєму, містично, витлумачували загадкові явища природи.

Усе незрозуміле, фантастичне завжди привертало релігійну думку.

Завважте, що в церковних міфах звичайно фігурують не нормальні тварини, а химерні істоти на зразок крилатих биків, людей з пташиними крильми, василісків, драконів, єдинорогів. Ці монстри сильніше діють на уяву. Адже віруючі не мають сумнівів щодо існування химер, описаних у священних текстах. Для них це не просто містичні символи, а істоти реальні, хоча й надприродні.

Ми побачимо, що людська уява створила фантастичні образи цих страховиськ не під враженням небесного видива. Їх неймовірні риси і надто натуральний характер розвивались, як це не дивно, природним шляхом під впливом фактів і спостережень, одержаних з арсеналу природи.

Перш ніж перейти до історії міфологічних і казкових створінь, розглянемо одне загальне питання: чому людина почала ставитись до деяких тварин, як до надприродних істот? Де історичні корені звіриного символізму в релігії та міфології?

Очевидно, це питання ми не розв'яжемо, якщо не розглянемо хоча б стисло інше: як виникла сама релігія? Чи існувала вона вічно як нагальна потреба людської душі, на зразок природженого почуття голоду, страху, любові (так вважають богослови та ідеалісти), чи це лиш «дитяча» хвороба людства, що вразила його на певній стадії соціального розвитку.

Розповідь почнемо здалеку, з глибини давноминулих віків і тисячоліть. Задовго перед тим, як людина зробила перші кроки, Землю населяли дивні істоти: духи грому, вітру, райдуги і Сонця. Фантастичні тварини жили пліч-о-пліч з ними. Серед них були удав Боллунку і змія-райдуга Мінді, індик Кіпара, ящірка Мільбілі та інші могутні тжукурита — прабатьки. Ці тварини поводились і мислили, як люди. Вони кочували країною, де зупинялись — будували житла, добували вогонь, копали криниці, щоб знайти воду.

І безживна пласка рівнина, якою була до них земля, вкривалася лісами, на ній виникали гори й ріки.

Так розповідають австралійські міфи. Давно це було, дуже давно, світ тоді був молодим, а людські племена щойно зароджувались. Кожний людський рід походить від тварини-велетня — тжукурита. Ось чому в Австралії є люди-змії, люди-ему, люди-ящірки.

Та й не тільки в Австралії: у Північній і Південній Америках деякі племена індіян ведуть свій початок від Ворони, Ведмедя, Ягуара або Гримучої Змії.

У багатьох народів існують міфи про містичну спорідненість людей і тварин.

Учені називають цю початкову форму релігійних уявлень тотемізмом («тотем» мовою індіян оджибве — «його рід»).

Тотемізм виник на ранніх стадіях первісної общини, він тісно пов'язаний з ловами та збиранням. Тварини й рослини, які давали людям їжу та одяг, набули в їхній уяві першорядного, а згодом і магічного значення, стали об'єктами культу. Кожний рід обрав серед представників місцевої фауни чи флори міфологічного родоначальника й покровителя — тотема.

Тварин обраного виду заборонялося вбивати. Члени роду зобов'язані були всіляко захищати своїх тотемних тварин. Стилізовані фігури тварини-предка вирізьблювали на зброї, стінах помешкань або на тотемних стовпах біля кожного селища.

Вечорами перед зображеннями тотемів гуртувалося плем'я, і казкарі починали свою захоплюючу розповідь про життя і подвиги предків — фантастичних тварин, наділених почуттями людей і могутністю богів. Мальовничі образи, породжені фантазією первісних поетів, населяли оповиті мороком ліси і гори, моря й ріки.

Поступово розповіді про діяння уявних предків набули священною характеру релігійної міфології. Відтоді історію життя предків і присвячені їм обряди дозволялося знати лише чоловікам.

Люди гадали, що за допомогою чаклунства й магічних церемоній вони зможуть вплинути на всемогутнього тотема-покровителя й примусити здійснити їхні бажання, забезпечити успішне полювання чи відігнати недругів.

Адже світ первісній людині повнився ворожими стихіями. Перед численними небезпеками люди почували себе безпорадними немовлятами. Здавалося, ніби довкола оселилися добрі й злі сили. Щоб загодити їх, людина схилялася перед стихіями, речами, тваринами, від яких залежало її життя.

Первісний мисливець, безсилий перед шаленством бурі, перед зимовою холоднечею й смертоносними епідеміями, цілковито залежав від ласки природи, від її датку й стихійного лиха. Саме в цьому — головна причина зародження в людей надприродних уявлень. А причини безпорадності перед навколишнім світом крилися в надто низькому рівні економічного розвитку первісного суспільства. Людина тоді ще не вміла ані будувати міста, ані сіяти збіжжя, ані розводити тварин. За знаряддя виробництва правили лише камінні сокири, довбні й ловильні ями, а єдиним харчем були зібрані в лісі плоди й коріння, м'ясо та шкури упольованих тварин. І ми бачимо, що перші релігійні уявлення, які