Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Шрам 📚 - Українською

Читати книгу - "Шрам"

451
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шрам" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 103
Перейти на сторінку:

Смаглявий юнак опинився поруч, ніби тільки й чекав цього окрику.

— Свічі… Дай їй свічі в руки й одну — на голову…

— Ні-і! — Іта розплакалася. Деякий час тишу порушували тільки її сумні схлипування.

— Давай так, — схоже, Со ллю прийшла блискуча ідея, — кидок — поцілунок…

Іта підвела на нього заплакані очі; секунди зволікання було досить.

— Ліпше я! — І Фета, відтіснивши товаришку, встала під дверима й прийняла з рук регочучого Карвера палаючі свічкові недогарки.

…Десять разів зрізав клинок тріпотливе полум’я, ще двічі встромлявся в дерево прямо над дівочою маківкою і ще тричі проходив на палець від скроні. П’ятнадцять разів лейтенант Егерт Солль цілував скромну служницю Фету.

Рахували всі, окрім Іти — вона вийшла на кухню ридати. Очі Фети закотилися під чоло, влучні руки лейтенанта ніжно лежали на її талії. Хазяйка дивилася сумно й із розумінням. У Фети виявили гарячку, і пан Солль, стурбований, сам узявся відвести її до дівочої кімнати. Втім, він був відсутній не так уже й довго, а коли повернувся, його зустріли піднесеними, злегка заздрісними поглядами.

Ніч перетнула найвищу свою точку й цілком могла називатися ранком, коли компанія залишила нарешті гостинний заклад. Дрон сказав у спину Егерту, якого таки добряче хилитало:

— Усі матері в околиці лякають доньок лейтенантом Соллем… Ти — пройдисвіт!

Хтось хіхікнув:

— Купець Вапа… Ну, той багатій, котрий купив порожній будинок на набережній… Отож він привіз із передмістя… молоду дружину, і — що ти думаєш? — йому вже донесли… Бійтеся, кажуть, не чуми й зубожіння, бійтеся гуарда на ім’я Солль…

Усі зареготали, і тільки Карвер насупився, почувши згадку про купецьку дружину. Кинув крізь зуби:

— Отож-бо я думаю… Хтось бовкнув з сердечної простоти, а купець тепер очей не стуляє… Сторожує…

Він роздратовано труснув головою — видно, купецька дружина не перший день обіймала його думки, а ревнивий чоловік її встиг досадити вже самим своїм існуванням.

Егерт, похитнувшись, зупинився, і блаженна байдужість на його обличчі потроху поступалася місцем інтересу.

— Брешеш?

— Коли б брехав, — відгукнувся Карвер неохоче. Схоже, розмова ставала для нього обтяжливою.

Уся компанія потроху спинилася, хтось заінтриговано гмикнув.

Егерт витяг з піхов шпагу, свою знамениту, древньої роботи шпагу, й урочисто протяг, звертаючись до вузького леза:

— Даю обітницю… Купець не вбережеться ні від чуми, ні від зубожіння, ані…

Останні слова його потонули в новому спалаху реготу. Карвер спохмурнів і втяг голову в плечі.


Славне місто Каваррен було настільки ж древнім, наскільки й войовничим. У жоднім іншім місті не жили пліч-о-пліч стільки славних нащадків древніх династій, у жоднім іншім місті не зростала поряд така кількість генеалогічних дерев. Ніде більше не цінувалися так високо відвага й уміння володіти зброєю — зрівнятися із цією доблестю могло лише вміння випестувати бійцівських вепрів.

Будь-який дім у Каваррені міг за необхідності витримати натиск багатосотенного війська — такими міцними й товстими були стіни, так неприступно темніли вузькі вікна, так багато сталевих шипів то там то сям стирчало з воріт і дверей. У підвалі кожного будинку дбайливо зберігався цілий арсенал найрізноманітнішої зброї, а над дахом гордо майорів прикрашений бахромою прапор. Із зовнішнього боку воріт зазвичай красувався герб, сам вигляд якого змусив би дременути цілу армію, бо чимало там було пазурів і зубів, спопеляючих очей і люто вискалених пащ. Саме ж місто обнесене було фортечним муром, а ворота укріплені настільки загрозливими атрибутами, що, надумав би навіть Харс — Покровитель Воїнів атакувати Каваррен — наклав би головою чи поли б урізав та ходу!

Та найбільше Каваррен пишався своїм елітним полком, полком гуардів. Варто було в хоч настілечки шанованій родині народитися синові, як батько відразу домагався зарахування рум’яного малюка до славних військових шеренг. Жодне свято не минало без параду. Вулиці й без цього спокійного містечка невпинно патрулювалися, шинки процвітали, а матері строго закликали дочок до розсудливості, час від часу відбувалися й дуелі, про які потім говорили довго й із задоволенням.

Утім, гуарди славилися не тільки пиятиками й пригодами. в історії полку були перемоги в кровопролитних війнах, які досить часто спалахували в давні часи. Нинішні гуарди, нащадки славних бійців минулого, не раз проявляли військове мистецтво в сутичках зі злобними, добре озброєними бандами розбійників, що раз по раз наповнювали навколишні ліси. Всі шановані люди міста в молоді літа побували у сідлі й зі зброєю в руках.

Однак найстрашнішою подією в історії міста була ніяка там не війна чи облога, а Чорний Мор, що явився в Каваррен багато десятиліть тому і за три дні скоротив кількість городян мало не вдвічі. Проти Мору безсилими виявилися й стіни, і укріплення, і гостра сталь. Каварренські старики, які пережили в дитинстві Мор, полюбляли розповідати онукам страшні історії; від усіх цих жахів юнаки могли збожеволіти, якби молодість не мала щасливу здатність — випускати у ліве вухо настанови, які щойно влетіли в праве.

Егерт Солль був плоттю від плоті рідного Каваррена, його вірним сином і втіленням доблесті. Коли б умер він зненацька, у двадцять з половиною років, то міг би, очевидно, стати духом Каваррена; втім, у гарну біляву голівку потрапляло все що завгодно, тільки не думки про смерть.

Очевидно, Егерт узагалі не вірив у її існування — і це той, хто вже встиг убити двох на дуелі! Обидва випадки мали широкий розголос, але, оскільки йшлося про честь і було строго дотримано всіх дуельних правил, про Солля говорили радше з повагою, аніж хоч трішки засуджували. Розповіді ж про інші двобої Солля, у яких супротивники його відбулися ранами чи каліцтвами, просто слугували хрестоматійними прикладами для юнаків і підлітків.

Утім, віднедавна Егерт бився на дуелі все рідше й рідше — не тому,

1 2 3 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шрам», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шрам"