Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Ангели по десять шилінгів, Петер Аддамс 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангели по десять шилінгів, Петер Аддамс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангели по десять шилінгів" автора Петер Аддамс. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 38
Перейти на сторінку:
думках і почуттях чоловіка, який провів під час другої світової війни одинадцять днів у засипаному бункері і міцно затямив, що коли таке повториться, то він уже побачить світло тільки через одинадцять століть або й тисячоліть, ставши рідкісною викопною істотою. Коли він ділився з Джун цими похмурими думками, вона лише співчутливо усміхалася. Вона хотіла, щоб Чед одружився з нею, хотіла мати свій будинок і діток, але для цього він повинен був написати щось світле й райдужне, що сподобалося б читачам, а їм принесло гроші.

Тверезо зваживши всі «за» і «проти», Чед, зрештою, вирішив, що ліпшої дружини, ніж Джун, йому не знайти. Правда, з властивою йому розсудливістю він жодним словом не обмовився їй про це і втік сюди, в Крайстчерч, до свого друга Джорджа Абернаті, сподіваючись трохи отямитися й попрацювати.

Десь у глибині душі він уже вирішив одкласти репортаж про В'єтнам, пірнути бодай на півроку в хвилі безтурботного життя і знайти в собі сили для написання книжки з характерним англійським гумором. Отже, він зібрався написати гумористичний роман, але водночас це повинно бути щось захопливе й звабливе, з убивствами на задньому плані, котрих не назвеш убивствами, з криками сов на нічному цвинтарі, з весняними сонячними ранками, які б проганяли всі нічні жахи і змушували б привидів повертатися назад до своїх могил, і з коханням — ніжним, та все ж гарненько присмаченим всілякими прянощами. Написавши таку книгу, він дав би Джун телеграму, коротеньку, лаконічну, щось на зразок цього: «Приїзди, треба поговорити», ляснув би рукописом перед її кирпою і відчув би себе людиною, яка може дозволити собі завести сім'ю.

Було тільки одне «але». Чед і досі не мав навіть найменшого уявлення про те, як виглядатиме його книжка гумору та страхіть. Він довго розмірковував і розробляв різні варіанти, як саме між убивствами та сексом розмістити сонячних «зайчиків», що пригладжували б і те й те.

Повернення місіс Порджес вивело його із задуми. Стару пані не можна було впізнати. Незважаючи на холодну погоду, вона вдяглася в строкате літне плаття. Ще Чед помітив, що бігуді з її волосся щезли, а ніс був напудрений. На таці, котру вона принесла, стояли чайник, необхідний посуд і пляшка шотландського віскі.

Коли Чед підвів голову й прислухався, йому здалося, що згори долинають чиїсь кроки та постукування палиці, — місіс Порджес, ніби дівчинка, кокетливо усміхаючись, запитала, чи не чув він до її приходу цих дивних звуків.

Чед ствердно кивнув головою:

— Я гадав, що це ви.

Місіс Порджес аж образилася.

— Ви що ж, гадаєте, що мені потрібна палиця? Я ще молода і можу цілком обійтися без неї.

— Хто ж тоді там весь час ходить? — здивовано спитав Чед. — Адже в цьому будинку, окрім вас, ніхто не живе.

— В тім-то й річ! У всіх горішніх кімнатах стелі так протікають, начебто в Касл-Хоумі взагалі немає даху. Там, не накрившись парасолькою, і спати не ляжеш.

— Але ж там весь час хтось ходить, ви ж самі чуєте. Хто б це?

— Якби я була забобонною, відповіла б, що то привид. Склянку віскі? — Місіс Порджес налила собі й пізньому гостеві й швидко перехилила свою чарку. — Але оскільки я далека від усяких забобонів, а тільки, як кажуть, поетична натура, то запевняю вас, що вештатися там може лише стара.

— Яка стара? — звів брови Чед.

Місіс Порджес відповіла йому щирим здивуванням.

— Хіба ви не знаєте, що місіс Шеклі, — вона показала на картину над каміном, — два місяці тому була знайдена мертвою в своєму ліжку, і наш лікар, наш старий добряк Морріс, довго не наважувався видавати свідоцтво про смерть. — Коли Чед здивовано глянув на стару пані, вона, зовсім не соромлячись свого грайливого настрою, провадила далі: — Хоч я й прожила з нею, як компаньйонка, майже десять років… Компаньйонка! Непогано звучить, чи не так?.. Але насправді я була ким завгодно: покоївкою, кухаркою, економкою, тільки не компаньйонкою… Так ось, незважаючи на те, що ми прожили з нею разом майже десять років, я рада, що вона, врешті-решт, опинилася на тому світі. Я взагалі людина не вередлива й легко вживаюся з усіма живими істотами, крім клятих пацюків, але про стару Шеклі можу сказати лише-одне: огидна була особа! Тьху! Отож і не дивно, що навіть під хрестом вона не може заспокоїтися, а вічно вештається тут, по будинку, навіть тоді, коли у неї немає для того жодних інших причин, окрім як налякати втомлену людину, що потребує нічного спочинку.

Чед обережно зиркнув на місіс Порджес і спробував визначити, чи не глузує вона з нього. А може, життя в порожньому будинку затьмарило її жвавий і допитливий розум?

— Я здогадуюся, про що ви зараз думаєте, — місіс Порджес блиснула своїми сліпучо-білими зубами. — Але ви можете відкинути щонайменші сумніви. Правда, я читаю, і з задоволенням, про воєнні страхіття, однак не вірю в них. І якщо я й кажу, що там, нагорі, блукає отруйна гадюка Шеклі зі своєю гирлигою, то так воно і є. І нічого спільного з привидами в прямому розумінні слова не має.

Чому саме, вона, на жаль, не пояснила. Певно, дух мертвої господині, що витає по будинку, був для неї таким же звичайним фактом, як завивання вітру у віконницях. Проте її слова не переконали Чеда. Коли вгорі знову почулося чалапання й постукування палиці, він схопився з крісла, вибіг по широких дубових сходах на другий поверх, відчинив одні за одними двері в усі кімнати, що були над холом, але не знайшов там жодної живої душі. Коли повернувся, місіс Порджес зустріла його співчутливою усмішкою.

— Я ж вам казала, що це чудовисько не звичайний привид, — зауважила вона з нотками тріумфу в голосі. — І якщо ви залишитесь в Касл-Хоумі на якийсь час, то матимете ще достатньо причин для здивування, хоч, власне, ні з чого в світі дивуватися не варто.

— Які ж це причини? — зацікавився Чед.

— Та, відверто кажучи, нічого особливого. Час од часу, наприклад, в будинку зникають стільці. Якось, увійшовши до їдальні, я

1 2 3 ... 38
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангели по десять шилінгів, Петер Аддамс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангели по десять шилінгів, Петер Аддамс"