Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Сатира, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Сатира, Олександр Олесь"

337
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сатира" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 19
Перейти на сторінку:
style="">В’язався з авантюрою

І брав тепер поличники,

Та наші залізничники...»

 

і т. д.

 

«Чарівна, як сонце, і легка, як хмарка…»

 

 

Чарівна, як сонце, і легка, як хмарка,

З пасом дипломата їде куховарка…

Мабуть, менше неї я зробив для краю,

Бо я пішки лісом за кордон тікаю.

 

У салон-вагоні їде куховарка,

Візаві посол наш «Ковбаса та чарка».

Глянеш на обох їх: чом тобі не пара?!

Чим тобі посол наш гірше куховара?!

 

«Ну й меткий же він у нас…»

 

 

Ну й меткий же він у нас,

Все він баче, все він знає,

Ні у кого не питає,

Все вирішує ураз.

 

Так і крає, так і ріже,

Ловкий, гострий, як коса.

Мабуть, вчився у Парижі,

У самого Клеманса.

 

Вже радіють галичане,

Львів, говорять, буде наш,

А посол на їх як гляне

Та як крикне: «Непартаж!» 4

 

Непартажно, суверенно

Все вирішує умить,

І в думках, у снах щоденно

Він на цілий світ гримить.

 

Всі народи, слава Богу,

Віддають йому уклін

І дають йому дорогу,

Коли в авто їде він.

 

Щоб в політику мішатись

У такий непевний час

І без гелера остатись,-

Чи не дурень він у нас.

 

Знає Бог та Божа Мати,

Що в майбутньому нас жде,

Треба мовчки й тихо ждати,

Доки грім не загуде!

 

Загуде, дощем запахне,

Львів і Київ буде наш,

Ну, тоді й посол наш бахне:

Я ж казав вам: «Непартаж!»

 

«Я дипломат... уже два роки…»

 

 

Я дипломат... уже два роки

Сиджу я тихо, не кричу...

Нехай собаки і сороки

На мене брешуть... я мовчу.

Народних грошей і майна

Не витрачав я на прийняття,

Про смак французького вина

Не маю жодного поняття.

На оселедцях я сидів,

Пив двічі на день чай вприкуску

І тільки часом серед снів

Я бачив качку або гуску.

Англійці, німці і жиди

Мене прохали на розмови,

А я у відповідь: «Куди?

Шампани, квіти та промови?!»

Ані копійки без пуття!

Не марнотрат я, не пияка,

Зате навік своє життя

Я забезпечив, Богу дяка.

І я все жду, коли мине

Комуністична хуртовина,

Тоді не вдерже тут мене

Ніяка ваша Україна.

 

«На місце міністра фінансів колись…»

 

 

На місце міністра фінансів колись

Осла-дивака посадили,

Корови ногами за боки взялись,

Сміялись бики до знесили.

 

А в нас, подивіться, цілком навпаки:

Пожовкла, зелена діброва,

Голосять телята, сумують бики,

І диха на ладан корова.

 

«Хоч мав він голову не хитру…»

 

 

Хоч мав він голову не хитру,

А умудрився якось сам

В дитинстві впасти на макітру,

Страшний дістати шрам

І стати лицарем у дам!

 

«Колишній мій каліка-сват…»

 

 

Колишній мій каліка-сват

Попав при гетьмані в сенат,

І в той же мент він встав на ноги,

І в його виріс хвіст і роги.

 

Зробивсь він лютий, наче вовк,

Ногами посуд перетовк,

Траву хвостом він потолочив

І, сам з рогами, в гречку вскочив.

 

«Весь вік прожив ти в «Петрограді»…»

 

 

Весь вік прожив ти в «Петрограді»,

Коли ж додому ти вернувсь,

Були ми дуже, дуже раді,

А ти в міністра обернувсь.

 

Ти вірний, чесний по натурі,

І я це щиро говорю!

Служив ти правдою царю,

Був вірним гетьману, Петлюрі,

І будеш вірним взагалі

Усім владикам на землі.

 

«Колись блискучий ад’ютант…»

 

 

Колись блискучий ад’ютант,

Далекий від журби і суму,

Тепер - голодний емігрант,

Сидів в кафе і думав думу:

 

Минуло все і все мине,

Живий, не знайдеш порятунку,

Але у мертвого мене

Робак опиниться у шлунку.

 

«Вчора кат зарізав маму…»

 

 

Вчора кат зарізав маму

І повісив двох братів...

Я сховавсь в помийну яму

І до ночі там сидів.

 

А вночі я зирк в віконце:

Тато (з катом) за столом

Підраховують червонці,

П’ють і б’ють йому чолом.

 

«Ти купив собі віллу без крику…»

 

 

Ти купив собі віллу без крику,

(Той не дурень, хто добре мовчить),

Але чуєш навколо музику:

Навіть мертве каміння кричить.

 

« Весь вік він торгував…»

 

 

Весь вік він торгував (я не кажу, що честю),

А заробив як слід лише в Берестю.

 

«Ніхто не знав, ніхто не чув…»

 

 

«Я приїхав інкогніто і нікого

не буду приймати...»

 

З промови міністрів

до журналістів

 

Ніхто не знав, ніхто не чув,

І нагло в місті дзвін загув,

Міністр інкогніто прибув.

 

«Біжіть, стрівайте на двірці»,-

Защебетали горобці,

Зашелестіли папірці.

 

Всі поспішають на парад,

І фрак узяти напрокат

Біжить щодуху дипломат.

 

І слава хвилею пішла,

Лилась, гриміла і гула,

І нагло Відень залила.

 

Як струсь у полі серед трав,

Міністр серед юрби стояв

І нагло голову сховав.

 

Три дні народ на площі був,

Три дні кричав:

1 2 3 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сатира, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сатира, Олександр Олесь"