Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Сатира, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Сатира, Олександр Олесь"

337
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сатира" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 19
Перейти на сторінку:
«Міністр прибув…»

А він не бачив і не чув.

 

Народ нарешті утомивсь.

Розтав, розвіявся, розпливсь,-

Міністр інкогніто лишивсь.

 

«Хто в нас в міністрах не бував…»

 

 

Хто в нас в міністрах не бував:

Осли, телята, поросята

І жовтодзьобі гороб’ята.

Тепер же інший час настав.

 

Тепер призначують на жах

І на загибель всього люду

Іскаріотського Іуду,

Що ввів дурних дітей в облуду

І обезславив по світах.

 

«Борітеся - поборете…»

 

 

Борітеся - поборете,

Додому зовете,

Додому ви говорите,

А в Відні сидите.

 

Борітеся - поборете,

Боротись зовете,

А з Копами говорите,

У Бронських сидите.

 

І пишеться, й говориться

Те саме вже стократ...

Два роки уже бореться

Страшний чемпіонат.

 

Один в Карлсбаді бореться,

Той в Бадені чи де,

Ні один не умориться,

Ні один не впаде…

 

Що ж, хай собі змагаються,

Хіба це не добро,

Як ребра не ламаються,

Хіба лише перо.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Борітеся - поборете!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

«Слон голодав... Був піст…»

 

 

Слон голодав... Був піст.

Журилася страшенно муха,

Спустила вуха

І навіть хвіст.

 

І враз журбу перемогла:

Зняла панчохи, черевики,

Схопила крихту хліба й ліки

І все слонові віддала.

 

«Про правих есерів короткий мій спів…»

 

 

Про правих есерів короткий мій спів:

З підробленим пасом прожити зумів...

 

«Та ти ж червоний наче рак…»

 

 

«Та ти ж червоний наче рак,

Та ми ж не діти...»

Тоді сказав дивак:

«Я перестав вже червоніти».

 

Повірили... і хто б вгадав? -

В есери праві він попав.

 

«Він справжнім був паном у ложці води…»

 

 

Він справжнім був паном у ложці води:

Купавсь і сушився на сонці...

Коли ж в океан обернулись льоди,

Сміттям закрутивсь в ополонці.

 

«НАЦІОНАЛЬНІЙ РАДІ»

 

 

Ой коли зібралась народитись «Рада»,

Била себе в груди, плакала громада:

«Ой, ізвідки ж лихо, ой, і що ж то буде!

Будуть із нас кпити і сміятись люде».

 

Ой як народилась у хатині вбогій,

Затремтіли руки, затрусились ноги,

Голова схилилась до землі, додолу,

Очі не дивились на дитину кволу.

 

Щоб дитина людське око не жахала,

Узяли до неї в няньки генерала,

Та не замінив він дійної корови,

Й не було в дитини ні краплини крові.

 

І понесла нянька ту дитину в Польщу,

Щоб зробити з неї бадьорішу й товщу.

Але по дорозі гратись з нею стала,

Високо дитину вгору підкидала.

 

І впустила якось на каміння бідну,

А дитина мала голову не мідну,-

Не пройшло й години, не пройшло й хвилини,

І не стало в світі бідної дитини.

 

Ой як умирала на камінні «Рада»,

Плакала, сміялась вся наша громада,

А якомусь блазню дика думка впала -

Однести під ліжко няньку-генерала.

 

«Державний центр, стократ солодший мрії!..»

 

 

Державний центр, стократ солодший мрії!

Державний центр без грунту, без ваги.

Без тягаря - периферії,

Хоч на ногах і висять ланцюги.

 

Але яка вага у світі перетягне,

Коли есеф в повітря, в небо прагне.

Здається, Бог так само те ж зробив:

Він до есефа всесвіт причепив.

 

«Вони зійшлися, небораки…»

 

 

Вони зійшлися, небораки,

В ім’я найвищої мети,

Щоб всім єдиним фронтом йти,

І перегризлись, як собаки,

Пересварились, як коти,

І розповзлися знов, як раки.

 

«На все ти, Боже, дав пораду…»

 

 

На все ти, Боже, дав пораду,

На щуку дав гака,

На лиса хитрого принаду

І кріса на вовка.

 

Ти не забув і українця,

На шию садячи чужинця,

Але пошли йому, молю,

Ще сьому заповідь свою.

 

БАЛАДА

 

 

Йду по вулиці - дивлюся:

Український прапор! Стій!

Тут? У Відні? (Аж хрещуся).

Рідний прапор! Боже мій!

 

Входжу в хату... ні людини!

Тільки де-не-де щури

Догризають, наче свині,

Українські прапори.

 

У кімнаті повно диму,

Чадом, нафтою смердить,

І єдину, неділиму

Хтось будує, аж сопить.

 

У кутку червона книга,

А на ній сидить поет...

В його серце - наче крига,

І в руках його стилет.

 

На хрестах борці розп’яті,

І малі якісь людці

В колчаківському захваті

В них шпурляють камінці.

 

Геростратик обнімає

Генерала-москаля.

Кров’ю теплою стікає

Під ногами їх земля.

 

Хтось стоїть, очей не зводить,

Наче з Бога, з Клеманса.

А на сході сонце сходить,

Воля, правда і краса.

 

1919

 

ВЖЕ ЦВІТУТЬ КВІТКИ…

 

 

Вже цвітуть квітки

1 2 3 4 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сатира, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сатира, Олександр Олесь"