Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гноми та інші, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "Гноми та інші, Народні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гноми та інші" автора Народні. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
зневажаю! – На що староста Сіф відповів, що зневажати нікого не можна, бо в кожній тварі є іскра Божа, і Товстопузу можна поспівчувати, що він не може керувати своїм животом, а живіт керує ним. – Але, – звернувся він до Драконяти, – ти в цьому теж винен. Хоч, можливо, і ми винні в тому, що догоджали тобі забагато. Отож, ти понесеш кару – головне – ми не будемо з тобою спілкуватися, поки ти не зрозумієш жахливості свого злочину, крім того, маєш прибрати всю нашу садибу – роботи тобі на тиждень. І ми виправимо свою помилку – будеш мати їжі не більше за інших і ніякого солодкого. – Товстопуз стояв приголомшений, з витріщеними очима на які навернулися сльози.

–Я...Та я...Я нічого не брав! Я нічого не знаю!... – вигукнув він...

Якби до садиби не постукали, то вони, напевне, ще довго б докоряли йому. А Товстопуз лишився сам і гірко-прегірко-прегірко заридав. Ридав він довго, аж поки не змучився.

І з того часу Товстопуз ні з ким не говорив і ходив ображеним на всіх.

Омана

А тим часом до садиби стукав Козел. Йому відчинили і він почав говорити:

–Я дуже відомий художник і фотограф, зараз працюю професором в лісовій Академії (мене товариш влаштував). Я чув, що тут оселились гноми і вирішив зробити вам подарунок – супер сучасний комп’ютер „Pentium 0”! Гноми, незважаючи на зіпсутий Товстопузом настрій, закричали дружно „Ура!” – вони ж давно мріяли про комп’ютер! Це дуже полегшить їхню роботу і зробить навчання цікавим! Вони шанобливо запросили професора Козла до садиби і запропонували йому чай з банановим вареням і найпочесніше місце за столом. За чаєм професор сказав: я їжджу по світі з лекціями по мистецтву. Завжди я беру за ці лекціі по $600 (хоч вони взагалі безцінні), але, я знаю, що ви народ небагатий, тому вирішив зробити вам ще один величезний подарунок – прочитати лекцію БЕЗКОШТОВНО!

Гноми зааплодували і почали наперебій дякувати Козлу, а гном-відмінник Леві, навіть, поцілував його. Чик побіг запросити на лекцію самітника Авимелеха, але його ніби не було в хатинці – скільки Чик не стукав, ніхто не відчиняв.


Усі вирішили Тут же й прослухати лекцію. Прийшла навіть Хазяйновита, хоч в неї було багато справ. Гноми були пожадливі до наук і мистецтво вони дуже любили. Леві, Медун і Чик повідкривали зошити і запаслись декількома ручками. Фіхол і Міхол самі були художниками і фотографами, то ж дістали свої фарби і фотоапарат, на всякий випадок. А Сіф приніс справжній диктофон і почав запис. Професор поставив на стіл біля себе подарований комп’ютер і, коли запала тиша, почав:

– Я великий, загальновідомий, титулований митець! Мене знають по всьому світі! Де б я не приїхав, мене зустрічають хлібом і сіллю, кланяються мені в ноги і просять мого автографа! Якщо я почну говорити, то мене слухають не дихаючи! Я особисто знайомий з президентом тридев’ятого царства – Левом, з королем тридесятого царства – Змієм і з багатьма, багатьма іншими відомими особами, з якими вам навіть не снилося спілкуватися!

Чик усе ретельно записував, не бачачи, що гноми почали переглядатися. Староста Сіф нахмурився і дивився собі під ноги, а Фіхол шепнув Міхолу: „коли ж лекція почнеться?”

А козел продовжував: – В мене було багато виставок в царствах Франції, Португалії, Англії, Німеччині, Нідерландах і інших царствах і півцарствах!

Я вмію робити з нічого шедевр, мене запрошують найвідоміші дизайн студії, журнали і фірми до співпраці! Та я дуже зайнятий і багатьом відмовляю. А в мене стільки ідей!... – професор Козел ще довго розхвалював себе...

Староста Сіф розмірковував, чи треба переривати професора, бо, ж він може забрати подарований гномам комп’ютер. А якщо переривати, то як би це делікатніше Козлу сказати, що гномам не цікаво слухати вихваляння невідомо кого і що гноми прийшли слухати лекцію по мистецтву, а не зневажливі по відношенню до гномів вислови. І взагалі, в його лекціі нема нічого, що має відношення до мистецтва! Отак думав Сіф. Але він ще не вирішив, що має сказати Козлові, як у „професора” полетіли зі сторони парти близнюків гнилі яблука. (Козел і не помітив, що з залу був хтось зник, щоб збігати за свіжо зігнилими яблуками.) Одне яблуко попало Козлу в ріг, друге в ніс, а третє пролетіло мимо. Фіхол, Міхол і Леві і, навіть Медун закричали: „Геть! Це не лекція, а самі вихваляння! Ти – всього-навсього хва-а-алько!!!”

„Професор” Козел гордо випростався і сказав: ”Бачу, ви, як і багато інших потвор, недостойні слухати золоті потоки моїх слів!” Схопив комп’ютер, який був подарував гномам і вискочив з садиби.

А Чик здивовано кліпав очима – він не розумів, що діється – він ретельно записав всю „лекцію”.

Козлові навздогін летіли огризки, яйця, а він гордо йшов, піднявши голову і казав: „Ви – непотріб, а Я – зірка!”

Міхол прокричав наостанок: „не потрібен нам твій комп’ютер! Ми не продамо свою гідність і розум за нього!”


Отакий видався в гномів день. Але під вечір, коли заходило сонце, вийшов зі своєї комірчини самітник Авимелех. Усі його дуже любили і спілкуватись з Авимелехом було для гномів справжньою радістю. Гноми зібрались колом навколо старця, але він дав знак мовчати усім і тихо сказав: Нічого, любі мої. Все добре. Ви зробили правильно, тільки вам не треба було кидати в нього сміттям... – Авимелех посміхнувся, і засміялись усі гноми. – Але ви не в усьому праві. Будьте сердечні один до одного... – Обійняв усіх гномів по черзі. .. і розчинився. (Самітник Авимелех часом так робив, коли не хотів, щоб його розпитували, або затримували). Але в усіх лишилось заспокоєне і наповнене любов’ю серце.

Гноми розійшлись по домівках і солодко поснули.

Пригода...

А рано зранку до старости Сіфа стукала схвильована гномина Хазяйновита. Вона вигукнула: зникли харчі! Я пішла до льоху по ковбасу, а її нема! Цілий моток ковбаси зник! А ще булочки солодкі зникли – 40 штук! Сіф був заспаний і розгублений: на ніч Товстопуза тепер закривали у школі, де зробили йому кімнатку на другому поверсі. Отже, драконя вночі вибралось і знов згрішило...

Сіф вирішив нікого не будити і пішов сам подивитись до школи. Двері були зачинені на ключ. Він відкрив їх, зайшов до кімнатки Товстопуза і побачив, що той, спить без задніх лап. „Це ще нічого не значть” – подумав Сіф. – Він міг вилізти і залізти назад через вікно. А спить, бо вночі до льоху лазив, наївся змучився...От тепер і спить.

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гноми та інші, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гноми та інші, Народні"