Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Керував усім наказний отаман Деркач. Бувший січовий полковник, бувший керівник МВД Фарани при Уляни. Скидалось на експедицію за золотом, але на тих дикунах не те, що прикрас, пов'язки на стегнах не було. Не знають вони металів. А самим родовище благородного металу можна шукати віками.

Цвіла рання весна, вересень – жовтень, у повітрі було досить тепло, корабель стояв у найкращій бухті, яку капітан бачив за всі роки плавання. Затока з трьох рукавів, що включає в себе протяжну бухту довжиною до 20 км при ширині десь два кілометри і згідно промірам глибиною не менше 40 м. Це південний і найбільший рукав затоки, вигнутий і тому захищений від океанських хвиль. Крім того, є дві менш протяжні затоки. Всі три сполучаються загальною протокою з Тасмановим морем, як іменується на карті ця частина Тихого океану.

Бухта знаходиться приблизно на середині чітко зафіксованої берегової лінії, за неї напис картографа "Земля Ван-Дімена", Біля напису автограф імператора — іменувати островом Мідний, як рівнозначним іменем. Далі на захід і південь,— напис "Терра інкогніта", аж до полюса. Карта секретна, знають про неї і користуються він та штурман. Для матросів це острів Мідний. Цим пояснюється усе, але капітан знає, що витлумачення на долоньці часто буває напівправдою, тобто найгіршим різновидом дезінформації, як визначив би сам граф.

Мідь тут безумовно є. Капітана дивує, чому Всеволод точно знає про місцезнаходження корисних копалин десь на дальніх землях та з легкістю знайшов поклади у самій Фарані. Білу глину для прекрасного посуду, вапняк для цементу та негашеного вапна, тальк для виготовлення паперу.

Карту і судовий журнал наказано негайно здати по приходу у Фарану губернаторові округу і начальнику невеличкої пристані Бурштин, молодому бувшому козаку Турпану Маркіяну (тепер ранговому чиновнику, бо граф ввів у дію указ про класи держслужбовців).

Два вози, один з них – фургон, що займали не дуже багато місця на кораблі, будучі розібрані, зараз піднялись на колеса і, будучи навантажені збройними припасами, харчами, інструментом, білизною тощо аж присіли на гарно змазаній осі від ваги. Коні чотири, дві вороні невисокі конячки, рудий мерин та саврасовий жеребець, явно бельгієць — головна біда капітана на судні. Все норовив рознести стійло. Ось і зараз, коли на нього надягають шлею, щоправда не тирлується, але косить кривавим оком.

Само собою, ідуть в гори, не дуже близько, але й не надто далеко. Передгір'я маряться на горизонті. Туземці не гуртуються напасти, але поведінка вочевидь ворожа. Хто їх так налаштував? Отой Ван-Димен чи якийсь інший голландець? Зброї у них явно нема. То гармати тут зайві. Отаман кричить декілька слів аборигенам, які врозсип стоять недалеко від них, дехто з камінням у руках.

Серед тих здивоване пожвавлення, вони спочатку горлають поодинці, а потім скандують якісь слова. Але Павло знає тільки десяток туземних слів і то не головних для життя.

Висновок капітана безапеляційний — мідь чи що там, буде використано для освоєння земель, що відкриті ними на старому "Апостолі".

Те, що здається дивним для капітана, є абсолютно логічним для Всеволода, бо він збирався у своїх лихоманкових проектах першого життя на певному етапі освоювати Австралію. Тепер же маючі такий дрібний ніштяк, чи рояль в кущах, як невідомі його свиті величенькі острови, а може й континент, неврахований континент, збирався одночасно розробляти найдоступніші родовища Австралії, координати яких він зберіг у пам'яті. От на островах між нововідкритими землями, які він подумки назвав Гесионою та Австралією він не дуже пам'ятав це розташування. Тільки на Тасманії, майже біля берега, на 41º 48' пд. ш. та 145 º 25' сх. д. було чи то срібло, чи то олово. На материку ще пам'ятаються координати родовищ дорогоцінних каменів Кубер-Педи, Андамука и Минтабе. Це записати декілька разів у різних місцях, бо ж забудеться.

Через день, відсалютувавши пустому берегу, та далеким возам на горбистому горизонті, бриг при сильному вітрі з зюйд-осту ліг на зворотний курс.

1723. Рухомі грошима, які "наварив" герцог на спекуляції Ло у Франції, в світі з портів вийшли чотири ескадри у напрямку "нововідкритих островів". Із Гданська – з щойно набраними, купленими, кріпосними поселенцями та вільними людьми. Вільним людям дозволили придбати на таку ж саму суму, за яку купували подібних до них хлопів та помістити у трюми корабля будь-які речі, що вони вважали потрібними для осідання на Гесионі. Правда касирами і транспортувальниками у нього були представники Всеволода. Закупленим поселенцям по вселенню повинен був виданий невеликий так званий "стандартний пакет речей для виживання", який, при запиті, надавався і вільно поселенцям.

З Риги вийшли кораблі з купленими у Російської імперії кріпаками-малоросами та вільними людьми з нижніх верств, та злочинцями-малоросами, засудженими по політичним мотивам. Останні клялись на Біблії, що ніколи не будуть пробувати повернутись до Російської імперії. Таке відправлення, здається, було єдиним випадком в історії Росії цього світу.

Із Дубровика вийшли кораблі із запорожцями, що прямували за океан "до батька Гордієнка", українці з турецьких володінь, зманені землями, де одне православ'я, не буде війн, десятиліттями не буде податків. Нарешті, куплені дівчата, трохи українок, більшість – південні слов'янки. За останніх був даний не один бакшиш.

Кораблі з Риги і Гданська зайшли у порти Франції, де їх чекав конвой, на кораблях якого помітно добавилось гармат та декілька кораблів з переселенцями на відстої.

Базова ескадра вийшла з Копенгагена, остерігаючись британського флоту, обійшла Фарерські острови з півночі, на траверсі Мадейри досить довго крейсирувала, зачекавши усіх. І, провокаційно, означивши себе. Потім пішли понад краєм Канар.

За проханням Єлизавети (і за загальним стратегічним задумом) всі корсарські кораблі козаків були стягнені до Канарських островів. Розрахунок був вірним, саме туди збіглися кораблі "королеви морів", щоб одним ударом знищити ескадру переселенців, "це непорозуміння" як сказав король Великої Британії, який, власне і вирішив зірвати цю організовану еміграцію і керував цією битвою.

Кораблі корсарів-запорожців вже давно кружляли навкруг курсу ескадри вихідців. Визначивши здаля у підзорну трубу, що це і є флот Всеволода, вони, не зближаючись, швендяли десь довкола. Власне і бій почався з того, що швидкохідна британська ескадра без державного означення на всіх парусах йшла до основного флоту, два патрулюючи бриги запорожців кинулись до них, але, відповівши бортовими залпами, ескадра, не розмінюючись на цю дрібноту, пішла до головних сил Всеволода. Відстаючі, запорожці здаля лупцювали з декількох гармат погоні. Це мало хіба що сигнальне значення.

Морська битва затягувалася. Кораблі прикриття, не ризикуючи атакувати переважаючи сили ворога, затіяла безкінечну артилерійську дуель, уникаючи абордажних зіткнень. Якби пролетіти на гвинтокрилі над водами, то можна було побачити три кола: саму переселенську ескадру, разом з конвоєм, що відбивається, кораблі англійських каперів та кораблів військово-морських сил Великобританії, які маскуються під корсарів і насідають. Нападники краще озброєні, в середньому швидкохідніше і їх помітно більше. Але формується і третє коло. На грім баталії то з одного, то з другого боку показуються кораблі запорожців, які, рятуючи переселенські транспорти, відчайдушно кидаються в бій.

Раптом появляється об'єднана іспансько-французька ескадра, бо Всеволод попросив обох Бурбонів, щоб їх флот йшов назирці за флотом переселенців. Кораблі цих держав здається перший раз виповзли з портів після погрому війни за іспанську спадщину. Але стан речей на акваторії морського бою підіймає дух тих, хто підійшов, до бойового градуса, бо нічого ще не вирішено – вперті українці стійко обороняються.

Англійські кораблі (тут же не зовсім весь флот його величності) опиняються в меншості і кидаються на нового ворога. Переселенці з конвоєм починають уходити від битви. Британці навалюються на флот Бурбонів, але запорожці, наче кібчики з гербу Атлантиди кидаються до їх кораблів. Ідуть на абордаж. Горять чотири кораблі запорожців, два – британців, два тих же, англійських – захоплені. Корвет "Степова гадюка", флагман українських корсарів (напис на борту, згідно розпорядження герцогині, латиною "Vipera renardi"), зчепився абордажними кішками з кораблем англійців. Запорожець менше бритта, але найбільший з козацьких кораблів.

Українці атакували британців на абордажі, але були вибиті і на плечах відступаючих на палубу "Гадюки" посипались англійці. У ході жорстокого бою, в якому спливали кров'ю обидві сторони, іноземці все таки були витіснені з корвету. Кривоуст, капітан корабля, якого поранено у плече та штрикнули у ліву сідницю, десь при у сутичці уже на власній посудині, тупо дивився на те, як більш-менш цілі матроси супротивника обрізають, рубають мотузки абордажних кішок, а інші кидаються на реї, розпускаючи вітрила, взяті на рифи на час рукопашного бою. Королівський фрегат починає відвалювати від корсарів. Для капітана козаків це здається зневаженням його судна. Він кричить "Підняти вітрила. Штурвальні — відвалювати" і його понівечена команда починає звичні матроські операції.

Данько Діброва, юнга, для якого це був перший бій, з жалем дивиться на відпливаючий борт. Капітан не пустив його в абордажну команду, але він славно побився, коли англійці вломилися на корабель. Правда палаш англійського матроса, просвистівши над головою, трохи скальпував йому шкіру і живий він лишився тому, що дядько Тарас ткнув нападника палашем у бік. Але дядько Пилип, що вчив його битися на шаблях, застрелений в упор на очах Данька на чужій палубі, зараз становився зовсім недосяжний.

– Віддайте загиблих! – фальцетом, дуже дзвінко та іспанською закричав він.

Це викликало вибух сміху англійських матросів.

– Каменюку з баласту до ноги і в воду. Ви тих, що впали на вашій палубі, ми – на нашій. Така наша доля, хлопчина.

Ескадра переселенців іде під горизонт. Її крейсерська швидкість визначається максимальною швидкістю самого тихохідного корабля — старого " Апостола", з якого капітан Шульженко вичавлює максимум ходу.

Розходження флагманів корсарів та королівського флоту сприймається як загальне перемир'я.