Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Тому повсюдно і одночасно стихає вогонь. Починається боротьба за виживання кораблів. Французи благополучно загасили полум'я на двох кораблях. Іспанці взагалі обійшлись декількома пробоїнами у парусах та бортах. Зрозумівши ситуацію як негласне перемир'я, найслабший по озброєнню британець підходить і безперешкодно забирає з шлюпок та води команди палаючих кораблів. Те ж саме робить корабель запорожців. Козаки висаджують у шлюпки обеззброєні залишки команди захоплених англійських кораблів і завозять туди матросів з своїх загинувших суден. По одному в різні сторони зникають кораблі англійських корсарів. Повернувши "всі разом", бриги та шхуни запорожців кидаються навздогін переселенцям, щоб приєднатися до конвою.

Відкинувши личину, матроси Георга Першого проводжають догораючі останки свої двох кораблів, знявши головні убори, криком "у короля багато". Потім їх кораблі стають у кільватер і йдуть з акваторії бою. Холоднокровно лишаючись статистами, матроси і адмірали об'єднаної ескадри підбирають плаваючі там-сям трупи та небагатьох живих, і йдуть далі за переселенцями, що вже сливе на горизонті, бо мають наказ супроводити їх до острова Вознесіння.

Всеволод не приймав участі у битві. У страшній лихоманці, під трьома ковдрами, з ознаками малярії, хоча ніхто не захворів біля нього, він валявся у адміральській каюті каракки "Радогост", з палаючою температурою і мало що усвідомлював. Він вважав, що ідеально організував експедицію. Коли він побачив, як зліва на курс ескадри виходить, ідучи з Балкан через Геркулесові Стовпи, патріарх флоту "Апостол Хома" з зафрахтованими кораблями, то щось у ньому надломилось і він зліг. Встигнув тільки наказати, щоб частково перевантажили бочки з кислою капустою та журавлину на новоприєднані кораблі та ввести їх у раціон поселенців і екіпажів. Цингу ще ніхто не відміняв.

Командуючий конвоєм, контр-адмірал Орест прийняв тактику глухої оборони і недопущення ворога до транспортів. У даному випадку вона спрацювала. Але що б було, якби адмірал та герцогиня завчасно не занепокоїлися про такі ніштяки, як запорожці та франко-іспанці. Тому вважалось, що конвой просто виконав свої обов'язки.

За розрахунками Всеволода, цей бій біля острова Ієрро (канарський інцидент, за британським авторами) трохи підняв статус Іспанії та Франції на морі у порівняні з ситуацією у базовому світі, яку він знав з підручників, але не вплинув ні на порядок, ні на дати, ні на інтенсивність наступних історичних подій.

Щодо першоджерел описання битви, то у тимчасовому розпорядженні автора було три з четвертиною джерела:

декілька абзаців у передмові до книги Д.С. Діброви "Перше навколосвітнє плавання фрегату "Імператор Данило". Начерк Океанічного флоту імперії Гесиона капітана третього рангу Данила Діброви." Січеслав. 1759 рік, "Три коронування" Всеволода, теж телеграфно, бо під час битви якраз той був без пам'яті та достатньо розлого і з явним комплексом недовиконаного завдання у главі "Перша морська битва імперії, якої ще не було" спогадів принца Данила. Помічник капітана-стажер "Апостола Хоми" і не мав особливої можливості вплинути на хід битви, зате його опис подій – найбільш повний із наявних.

Також джерело — ювілейна передовиця "Голосу Гесиони" до 50-тиріччя битви.

На жаль, авторові так і не були надані спогади командувача конвою Ореста. Та чи були вони. Людина дії, стрімкий і непосидющий первісток Єлизавети Олексіївні не любив письменництва як заняття. Жодного листа графа у тому хаосі документації, що звалилася на упорядника цієї тетралогії! Хоча достоту мав добре скомпоновану бібліотеку.

Під час плавання ескадри від Канарів до Південної Америки, крім одного шторму, нічого не сталося. Штилів більше доби не було. Щоб не створювати скупчення, кораблі на континенті розійшлись у Чар-бухту, Порт-Бурштин та Порт-Січ.

Тепер про наряди на весільному балі у Шарлотти Амалії в Батурині. У зв'язку з щойно завершеною військовою кампанією усі чоловіки у одностроях флоту чи армії. То я позбавлю читачів від опису фаранської форми "хакі" сухопутників (якщо Всеволод ввів її раніше японців – моє вибачення останнім) і чорної (з Європи) у моряків.

З жінками веселіше. Жіноча мода на Островах і в Фарані формувалась під впливом французької, уявлень герцогині та Уляни про прекрасне та критичних зауважень Всеволода, який любив обережно і наче мимохідь покепкувати з поточної моди.

Автор зібрав виписки з різних першоджерел, буде спів ставляти їх і просить жіноцтво простити ляпи, якщо знайдуть. Він же не наймався оглядачем у журнал мод.

Опис балу я почну, на жаль, дуже здалеку. В 20-х роках 18 століття у штаті Минас-Жерайс (Бразилія) гравці в карти масово використовували у якості фішок важкуваті кристалики жовтого та коричневого відтінків. Якось показався котрийсь запорожець, що мав для продажу різні паперові речі, у тому числі дуже гарно віддруковані гральні карти. Останні міняв тільки на оті фішки. Завзяті картяри наміняли собі по парі колод. Хлопці та негри понаносили ті камінчики, що були, торговцю за невеличкі гроші, та познаходили знову такі камінці і поповнили за дрібничку грошей фішковий запас картярів. Козак-дивак поторгував-поторгував по штату та й зник у південному напрямку. Нічого не сталось.

У результаті цієї обережної оборудки, граф за три місяці відсутності у Фарані персонально мав 320 тис. каратів, або 64 кг необроблених природних алмазів. Це гуртом 0,5 млрд. грн. на сучасні (початок 2022) гроші, знявши вершки з ситуації. Але яке відношення тихе здобування графом коштів на колонізацію має до балу?

Справа у тому, що невелика частина дорогоцінностей була відправлена графом у Амстердам і перетворена на діамантові кольє. Інші алмази продавались там-сям у Європі, гроші йшли у бездонну бочку освоєння земель.

То граф передав кумам, дочкам і невісткам по однаковим кольє, сказав, що це знак належності чи певного відношення до родини П'ястів, і що треба обережно і за домовленістю між собою одягати їх на офіційні церемонії, щоб люди не тикали пальцем на однаковість. У документах, які бачив автор, ці намиста чомусь іменуються "імперськими", то не створюючи ніякої теорії, будемо так їх іменувати і у тетралогії.

То у кольє були: Уляна, Лідія Михайлівна, Шарлотта Амалія та Гелена Софія. Це відразу окреслило коло найзнатніших. Також до нього треба приєднати кошову Марію Павлівну, незаміжню дочку губернатора Буенос-Айресу Марію Кармен Мерседес, для своїх – Менчу та дочку губернатора Бразилії, таємничу особистість про яку в спогадах автор винайшов тільки опис сукні та коштовностей.

Почнемо з останньої. На бразілійці була легка сукня з дуже пишною спідницею-буфом і мереживним топом. На голові пов'язана яскрава хустка, чимось схожа на тюрбан і зшита з шовку. Все рясно прикрашено білим мереживом, стрічками та вишивкою. На шиї – перли. На пальцях правої руки – чотири каблучки: широка золота анілос сортіхос пара мухер – прикраса молодих заміжніх та три тоненьких персня з діамантами.

Уляна Всеволодівна, на голові – оксамитний убрус, блуза з білої тонкої тканини, з цільнокроєним рукавом вишита багатокольоровим рослинним орнаментом по мотивам флори Атлантиди, виконана гладдю. Крупні квіти. Безрукавка кольору шамуа з фаранської шерсті, що нагадувала корсетку, з яскравими квітами пампи. Поверх коричневої широкої спідниці від пояса одягнений фартух, прикрашений оборкою — "шляркою" та різнокольоровою тасьмою. По подолу більш стримані по яскравості і розмірам квітки. Сережки із золотими пластинами та червоно-коричневими рубінами. На лівій руці каблучка "рожеве серце із завитком". Обручка. Турмалінові браслети з гравіюванням на обидві руки. Червоні черевички на ґудзиках збоку.

Лідія Михайлівна, очіпок з парчі, на підкладці та з геометричною вишивкою. на шиї – корали у сім разків. Камені в перснях — хризоліт на лівій руці, евклаз – на правій. Приталений по фігурі жакет кольору фуксія. Салатна блуза з червоно-зеленою рослинною вишивкою. Спідниця-тюльпан зелена з синіми вставками. Сережки з натуральним зеленувато-жовтим бразильським хризоберилом. Чоботи перед – чорний, халяви – жовті.

Марія Павлівна. (з якогось приватного листа автор раніше зробив висновок, що жінку Гордієнка звали Марія Петрівна, а аж коли писав вже третю книжку тетралогії, побачив в некрологу в офіційному "Голосі Гесиони", що вона — Павлівна.) Приталена пастельно-помаранчева сукня з довгою спідницею із воланами. Рукави довгі і дуті. Широкий пасок кольору гумігут. На пальцях — три каблучки з каменями: жовті алмаз і сапфір, золотистий топаз. Золоті підвіски-іконка "Св. Пантелеймон". Мешти — жіночі еспадрильї з квітковим принтом.

Шарлотта Амалія. На Лотті була довга плісована спідниця з добротної домотканої матерії у велику шарлахово-синю клітинку, чорний корсаж з коротким рукавом, кофта голубого відтінку з довгими рукавами, виріз та лінія пройми гаптовані фіолетово облямівкою; невелике намисто із синього сапфіру трохи вище імперського кольє; персті: зелений смарагд та зеленкувато-блакитний аквамарин. У вушках золоті підвіски-ладанки із вставкою з синього кордієриту; На ніжках – в'язані товстуваті шкарпетки і чомусь голландські кломпи. Останнє робило дуже юну графинечку трошки хатньою, що було гарно психологічно – вона вдома. В'язаний берет доповнював дещо сільські мотиви у образі принцеси.

Гелена Софія мала традиційний німецький одяг у чорно-білих тонах, який на тропічно-яскравому загальному фоні навіть трохи різав око. Агат — на лівій руці, каблучка з чорним благородним опалом – на правій; Сережки — підвіски з червоного золота з блакитним топазом і фіанітами у вухах. На підмізинному пальці правої руки ще й золота каблучка з доріжкою каменів. На ніжках – чорні замшеві лофери. На голові – тірольський капелюшок з пером.

Всеволод танцював. У його свідомості гримів Парад переможців із "Аїди" Верді. Він зрозумів, що головна справа його життя тут і зараз була розпочата. І розпочата якісно. Його лихоманку як корова язиком злизала. Вірні соратники, починаючи з куми Лідії, які звикли, що перемоги йдуть народу, якось оминаючи самодержця, звично веселились. Дві юнки, від яких залежало майбутнє українства на цій планеті, відчували якийсь неспокій.