Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

Крізь паволоку, сірий туман очей Лотти проглядало легке здивування "Як це, однією ливіцею переміг?" Очі розплавленого золота Гелі питали інше, більш небезпечне: "Хто ти є, тестю?".

Від Лотти ледь помітно віддавало, що у свіжозаявленій невістці (вибачте, краща половина людства) , що у неї жіночі дні. Ще раз вибачте, але неп'ючий та некурящий Всеволод мав такий нюх, що міг мабуть служити псом поліції. А написав про це у спогадах наче як протилежність дошлюбної іншої поведінці люблячих в якісь інакші часи. Від трохи старшої Гелени відчутливо несло молоком. Які демонічні речи на політичні арені Імперії би не зробила потім ця людина, дочок своїх вона віддано любила, то нікого не найняла, кормила їх сама.

Почали окреслюватись дії невісток. Спочатку відношення Всеволода до кудрявих (обидві) родичок формувалось інстинктивно, або може у між світовому часі. Тепер видно було суть ситуації на прикладі людей, яких взяли дівчата з Батьківщини у країну чоловіка.

Лотта взяла дванадцять подруг, які були закохані у укрів. Між собою вони точно не могли зблизитись, всі були орієнтовані на принцесу. Швиденько переженивши всіх, Орест дав Лотті данську партію з чоловіків-українців для боротьби в уряді. Але в новостворених сім'ях домінувала українська мова.

Геля взяла теж 12 друзів. Молодими сім'ями. Фактично з усіх найзначніших родів свого невеличкого герцогства. Всі говорять на добротному верхньо-саксонсько — тюрингському діалекті, якісь далекі родичі, друзі чи досить близькі знайомі. Німецька мова тут буде засобом не тільки внутрішньо сімейного спілкування, але й способом відсічення групи від українців. Лідером тюрингців безумовно був барон Фрідріх (для своїх — Фриц) фон Штейн.

Не церемонячись, Всеволод заборонив брати з собою прислугу, чим порядком здивував сватів. Це привело до того, що посаги дівчат і гроші на обзаведення женихів були збільшені, навіть за рахунок кредитів.

Німецьких баронів та графів Гелі Всеволод назначив на військові посади в інфантерії. В морському бої біля Канар вони не приймали ніякої участі, як і всі піхотинці. Під впливом десь у Фарані ще живої поганської богині пологів Цици всі датчанки і німкені мали через десяток місяців після одруження по дитинці, то проблема їх працевлаштування у тогочасному розумінні зникла.

У прекрасній гавані цитаделі Заокеанської Січі, не дуже напроти Буенос-Айресу, основна частина флоту стала на відпочинок. Почались ремонтні роботи на кораблях, запорожці пішли до Костя, як довгоочікуване поповнення, пройшов обмін поселенцями, бо деякі люди з графства думали переселитись ще далі, в імперію. У Батурині пройшли повторні: відречення Всеволода і коронація Ореста, який негайно пішов з посади командуючого конвою, замінений Кривоустом. Частина корсарів на чолі з тим же Корнієм Кривоустом приєдналась повністю до флоту Всеволода, але інші, підремонтувавшись, вернулись у води Атлантики.

Зафрахтовані кораблі, взявши експортні товари Фарани, повернулись у Європу. Тому частину вільних переселенців поки залишили у Фарані (забрали через півроку), де їх негайно розхапали наймитами, інші поплили далі.

Майбутній імператор виконав у повному об'ємі атлантидну Постанову "Про деякі особливості функціонування державних інституцій" від 27 травня 1715 року, хоча від неї на тисячу кілометрів гонило певною зневагою прав людини, бо, не дай боже, не виконай Всеволод якогось параграфу — якщо доведеться просити військової допомоги у Фарани чи Атлантиди – допоможуть, але морально з'їдять милі родичі. На всій Постанові лежала печатка іншого боку характеру Єлизавети Олексіївни Романової; із-за якого дочки втекли жити у Орестів палац; простіше кажучи, вона була писана кнутом; нагаями, якщо патріотам від цього легше. Але Всеволод знав, що вміле виконання прибирає вади майже кожного документу.

Новокоронований граф Орест прибув на церемонію прощання кінно, на чолі вершників.

– Як ти підправився під завдання. Вписався. Прямо тобі Чингізид, – відмітив Всеволод.

– Ладно, батьку, – відповів з коня Орест. Тоді сплигнув на землю. Вони міцно і недовго обнялися.

Із якогось символізму Всеволод покидав світ, відомий йому здавна, і плив у землі, яких у попередньому вимірі просто не було, на латаному-перелатаному "Апостолі", на якому сюди вперше й прийшов. Бриг відходив від причалу Чар-бухти. Клавдій Шульженко, завидющими очима глядячи на новенькі білосніжні кораблі, критично сприймав власний і з нерозумінням дивився на брейд-вимпел командира армади на грот-стеньзі.

Щоб якось відвести душу, капітан загнав Данила на фок-мачту, перевірити кріплення всіх парусів, щоб боцман дав команду замінити достатньо потерті. Принц, який стажувався у Шульженка, бо Всеволод збирався поміняти звання козацького сотника, що було у сина з часів першої війни з бразильцями, на капітан-лейтенанта і перевести хлопця у морфлот. Дивлячись як справно вдирається аристократ по вантам, Клавдій троки одійшов душею і подумки махнув рукою на вимріяний білосніжний фрегат. Всі кріплення були вже тричі перевірені перед рейсом, були в абсолютному порядку, про що, не моргнувши оком, і доповів стажер.

Ескадрон новоспеченого графа скраю площі сірим журавлем впивався у досить коротеньку припортову вулицю, поступово витягуючись сіро-плямистою змією по її правій стороні. Світло-сіра, чала масть коней – наче ношені вітрила фок-мачти фрегата. Мов останнє прости-прощай адмірала океану.

Князь Всеволод дивився з борту "Апостола Фоми", який акуратно відгортався течією від причалу, на північ, де за тисячею обріїв була Атлантида, колиска рожевощоких укрів, яку гойдало Саргасове море і грів Гольфстрім. Там дитинство. Потім повернувся до материка. Тут отроцтво. Колюче, невгамовне. Тинейджери. Підпарубки.

Потім обернувся на південь. Там, за Патагонією та Вогняною Землею, у іншому океані – юність.

1724. Свій перший робочий день граф Орест почав у Строгому кабінеті Стрілчатого палацу із зустрічі з діючою міністеркою закордонних справ.

— Гарного здоров'я Вам, государю!

— Доброго дня, мамо Лідо!

— Що, хресник, знімати з посади мене будеш? Після блискучої перемоги військ "залізна вовчиця", як канцлер, вже не потрібна? Зміна суверена, зміна військово-політичної обстановки потребує зміни зовнішньополітичного курсу, а це у світовій практиці, звичайно приводить до зміни першої особи дипломатичного відомства.

— Ми кудись повернули… Чому ти зробила такий висновок?

— Із Атлант-сіті відізваний і танцював вже на балу Надзвичайний і Повноважний Посол Фарани в Атлантиді та на всіх територіях Північної Америки. Юрій Опанасович. Молодий, перспективний.

— Знімати буду. Але не по названих тобою мотивах. Інакше я спочатку попросив би тебе стати максимально м'якою і добродушною. "І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи" (Ісая 2, пер. Огієнка). З орлиці, яструба стати сизою голубкою миру.

— Государ, це неможливо. Не замуркоче стара вовчиця ласкавою кицею.

— Ну і нехай. Воно не потрібно. А справа у тому, що, згідно звичаю нашої династії, главою уряду стане Лотта. Вона файна молодиця, вже 17 років, шпрехає і говорить данською, українською може вести побутову бесіду. Нічим не керувала. Як тобі об'єктивка на головну посаду у урядовому серпентарії. При Уляні ти набралась досвіду і, по правді, посуворішала. То будеш приглядати за силовими відомствами у ранзі єдиної заступниці голови уряду.

— Була давненько така розмова, але далі балачок чомусь справа тоді не пішла.

— А тепер дійшло до діла. У мене є рішуче несприйняття деяких крайнощів вашого світогляду, Лідія Михайлівна. Хоча вони і зіграли позитивну роль у збереженні суверенітету Фарани. Всі боялись появи надто ліберального державного утворення на континенті. Практично расистки погляди, які транслювала голова дипломатичного відомства, заспокоїли рабовласників. Тепер це менш актуально, хоча я нічого не забув. Але безумовна ваша відданість короні…

— І тобі особисто, хреснику.

… Зараз важливіше усього. На спецслужбу, оборону, внутрішні справи та прикордонно-митну службу я наче ставлю тричі перевірених по моєму життю людей, але дивись за ними і всі ситуації проглядай. Доповідай негайно. Так не хочеться, як батько, починати правління із смути і крові.

— Буде повний порядок, Оресте Всеволодовичу.

1724. Нарешті довгоочікуваний берег зовсім не відомої землі. Поки найбільш швидкохідні кораблі, вже без поселенців на борту, розійшовшись віялом, вивчали шматки земель, намагаючись намацати, де тут головна суша, флот стояв, сховавшись від океанічних вітрів у гирлі немаленької річки, що давало надію на суттєві розміри нововідкритої території.

Коли підійшли кораблі, які вияснили, що армада причалила не менш, як до континенту і людей ніде не помітно, зате по узбережжю клишоногі масово ловлять рибу. Уважно вислухавши капітанів про рослинність, вітри, погоду взагалі, рельєф місцевості, адмірал наказав увійти у дуже довгу і велику затоку на півночі і шукати там місце для столиці.

А поки, не гаючи часу, Всеволод коронувався Імператором відкритих земель. Корона була мідна, доволі примхлива за конфігурацією, чимось схожа на тіару. Витвір ремісників Атлантиди. Коронував отець Онуфрій (Бондаренко), давно вже вдівець, ще з часів першої сутички з піратами, який лишив вже й Фарану на нововисвячених попів, поплив засновувати не менш як екзархат. Три молодих священника, взятих на борт у Європі, побачивши загальну шану старому пароху з боку моряків, покірно уступили йому першість. Їм навіть стало легше, бо хтось повинен бути першим, а молоді попаді не допускали, щоб хто-небудь з цих двох жіночок-вискочок рахувався вище, ніж вона. Попутно скажемо, що Онуфрій прожив дуже довго, за дев'яносто, був першим екзархом Гесиони, відспівував Імператора, правда за спеціальним дозволом, бо тоді був вже на покої.

Коли всі чотири капітани одностайно сказали про одну й ту ж бухту дуже у глибині затоки, як місце для столиці, Імператор не став докопуватись, просто наказав плисти туди. Зола на місці де були багаття першої стоянки, розмита була дощами і великі кола більш смарагдової трави на наступний рік вказували на місце табору, вибита на їжу дичина, знов набігла звідусіль. Коли через сто років на ювілей вирішили поставити на місці першої висадки обеліск, то насилу, по збереженим корабельним журналам визначили де вона була.