Читати книгу - "Непослушко довгі вушка і дзвінок, Стельмах Михайло"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Непослушко довгі вушка і дзвінок" автора Стельмах Михайло. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
—
Ми ж ходім собі в ліси
До ранкової краси".
Не багато і не мало
Вдвох лісами мандрували,
Прислухалися до птиць,
Нахилялись до суниць.
От дійшли вони до груші,
Сонце їй росицю сушить
Й прошиває туманець,
А в дзвінку бринить вітрець.
Як сокиру груша вздріла —
Листом, станом затремтіла,
Сльози капнули із вій:
"Вже кінець надходить мій!"
Та негадано сокира
Сумно стала біля звіра
І сказала груші так:
"Геть жени свій переляк.
Не зітну твого й листочка,
Не торкнуся й до сорочки,
Ти високо виростай,
Весели людей і гай.
Хай цвіте твоя урода,
Хай гілля важніє плодом,
Хай живе твій добрий сік
Не роки, а з віку в вік".
Грушка в подиві не знає,
Що і думать, та й питає:
"Може, вам струсить грушок?"
"Краще ти струси дзвінок".
І гойднувся стан високий
На всі боки, на всі боки,
Навіть сонце у гілках
Загойдалось, наче птах.
Загойдавсь і дзвоник в вітті,
Й диво дивне стало в світі —
Це ж срібло хтось трусить в ліс,
Це хтось казку нам приніс,
Це день хмари розганяє,
Промінь душу омиває.
Зайчик вмер, завмер на пні:
"Хоч би крапелька мені
Впала з дерева мелодій!
Чи про це і думать годі?"
І враз чує: "Не журись,
Цим і я вбивав колись".
Так це ж дзвоник Непослушку
Зашептав таке на вушко.
"Не лови, вушаню, гав", —
Й прямо в лапки зайцю впав.
З тої радості вухатий
Став стрибати, танцювати,
І вже так утнути зміг —
Іскри вибились з-під ніг!
Потім, дзвонячи щосили,
Прилетів у хату милу,
Тут три дні він калатав —
Батька-матір в ліжко вклав.
Далі з дзвоником щоднини
Став вчащати до родини,
Й надокучив так усім,
Що його віддали в дім,
Де вчать грати, танцювати.
Дуже радо і завзято
Взявсь вухань до гам, до книг.
А як рік в труді пробіг,
То за всі успіхи в школі
Він поїхав на гастролі,
Колосальний успіх мав,
Як в балеті виступав.
Навіть хтось став приміряться,
Чи не можна виступ зайця
Для ефектності подать
Разом з танцем лебедят.
Ну й сміявся з цього заєць,
Аж погриз великий палець,
Далі вухом рот накрив,
Бо на сміх скрадеться гнів…
На канікули зайчатко
Забирають мама й татко,
І тоді дзвінком своїм
Веселить він ліс і дім…
Як дзвінок у лісі, діти,
Стане срібно вам дзвеніти,
Так і знайте — зайченя
Славить вроду сонця й дня!..
Ми ж ходім собі в ліси
До ранкової краси".
Не багато і не мало
Вдвох лісами мандрували,
Прислухалися до птиць,
Нахилялись до суниць.
От дійшли вони до груші,
Сонце їй росицю сушить
Й прошиває туманець,
А в дзвінку бринить вітрець.
Як сокиру груша вздріла —
Листом, станом затремтіла,
Сльози капнули із вій:
"Вже кінець надходить мій!"
Та негадано сокира
Сумно стала біля звіра
І сказала груші так:
"Геть жени свій переляк.
Не зітну твого й листочка,
Не торкнуся й до сорочки,
Ти високо виростай,
Весели людей і гай.
Хай цвіте твоя урода,
Хай гілля важніє плодом,
Хай живе твій добрий сік
Не роки, а з віку в вік".
Грушка в подиві не знає,
Що і думать, та й питає:
"Може, вам струсить грушок?"
"Краще ти струси дзвінок".
І гойднувся стан високий
На всі боки, на всі боки,
Навіть сонце у гілках
Загойдалось, наче птах.
Загойдавсь і дзвоник в вітті,
Й диво дивне стало в світі —
Це ж срібло хтось трусить в ліс,
Це хтось казку нам приніс,
Це день хмари розганяє,
Промінь душу омиває.
Зайчик вмер, завмер на пні:
"Хоч би крапелька мені
Впала з дерева мелодій!
Чи про це і думать годі?"
І враз чує: "Не журись,
Цим і я вбивав колись".
Так це ж дзвоник Непослушку
Зашептав таке на вушко.
"Не лови, вушаню, гав", —
Й прямо в лапки зайцю впав.
З тої радості вухатий
Став стрибати, танцювати,
І вже так утнути зміг —
Іскри вибились з-під ніг!
Потім, дзвонячи щосили,
Прилетів у хату милу,
Тут три дні він калатав —
Батька-матір в ліжко вклав.
Далі з дзвоником щоднини
Став вчащати до родини,
Й надокучив так усім,
Що його віддали в дім,
Де вчать грати, танцювати.
Дуже радо і завзято
Взявсь вухань до гам, до книг.
А як рік в труді пробіг,
То за всі успіхи в школі
Він поїхав на гастролі,
Колосальний успіх мав,
Як в балеті виступав.
Навіть хтось став приміряться,
Чи не можна виступ зайця
Для ефектності подать
Разом з танцем лебедят.
Ну й сміявся з цього заєць,
Аж погриз великий палець,
Далі вухом рот накрив,
Бо на сміх скрадеться гнів…
На канікули зайчатко
Забирають мама й татко,
І тоді дзвінком своїм
Веселить він ліс і дім…
Як дзвінок у лісі, діти,
Стане срібно вам дзвеніти,
Так і знайте — зайченя
Славить вроду сонця й дня!..
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Непослушко довгі вушка і дзвінок, Стельмах Михайло», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Непослушко довгі вушка і дзвінок, Стельмах Михайло» жанру - 💙 Класика:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Непослушко довгі вушка і дзвінок, Стельмах Михайло"