Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 Похитала головою і побігла. Надалі я буду старатися краще...                                                                                       

 На десятому колі легені горіли. Добігла та впала на траву.                                                                                         

 — Ей, захворіти хочеш?  — наді мною навис Шведа і кинув на мене свою куртку. — Одягнися й підемо.     

 — Яна, молодець! — Похвалила хореограф, яка, поки я бігала, стояла біля студії і розмовляла з нашим лікарем. — Я бачу, що ти все зрозуміла і стараєшся. Розраховую на тебе.                                                               

 — Дякую… — хрипко пробурмотіла і сіла, одягаючи куртку мажора.                                                                        

 — Ось, — Шведа простяг пляшку води. — Давай, підводься, не сиди на холодній землі. Дітей не буде. 

 — Пфф… — голосно фиркнула, забрала пляшку і встала, обтрушуючись. — Дякую.                                                       

 Шведа глузливо схилив голову набік.                              

 — Ти зараз збентежилася? Таке взагалі можливе?     

 — От гад! — хлопнула його по плечу і пішла назад до студії. У душ і переодягатися.                                             

 Коли, вже переодягнена, вийшла надвір, Шведа спілкувався з якоюсь блондинкою.                                   

 "У його смаку…" — подумала і підійшла, хоча варто було б пройти повз нього. Але мені-то яка різниця з ким він фліртує? Обіцяв відвезти додому, хай виконує обіцянку.

 Кинула йому в руки сумку і ліниво поцікавилася.         

 — Ну? Довго тебе ще чекати? Поїхали вже, я втомилася, — розвернулась і пішла до машини, відчуваючи потилицею здивований погляд блондинки.