Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

Катя:

Теплий ранок. Прокидаюся, сонце злегка пробивається через штори в кімнаті. Спала в одній шовковій рожевій білизні, стаю з ліжка та зовсім ще сонною накидаю шовковий халатик  на плечі, прикриваючи топ з брительками і коротких шортів, прямую на запах кухні. Такий чудовий аромат кави та свіжоспеченої випічки манить встати з ліжка будь-кого. А перед очима чоловік стоїть до мене спиною в одних штанах, насипає готову каву з турки до кружки. Почувши моїм хриплим та одночасно спокійним голосом: «Доброго ранку, коханий». Повертається до мене плавно, не поспішаючи. Я встигаю поглядом пройтися по неперевершеному оголеному тілу, його сильні мускулисті руки, накачаний прес всій красі так і спокушає підійти ближче та обійняти за його торс. В таких обіймах відчуваєш, що ти в сильних та надійних руках. Ти як за сильним чоловіком, як за камʼяною стіною. Очі піднімаються вверх, погляд спокуси нікуди не зникає та підходжу ближче.

-Доброго ранку, моя соня,- підходить сам ближче та цілує ніжно. Так ніжно, що від його поцілунку хочеться ще. Плавно немов торкаючись губами до моїх та пошепки промовля: «Моя… Катерино», проходить поцілунками по шиї заставляючи забути як дихати на мить. Руками ніжно підхоплює за ягодиці та піднімає вверх, щоб підняти на стільницю кухні, але не продовжує зупинятися цілувати. А я в його руках як ніби таю, як лід в гарячих долонях. Лише заглядаю в його темно сірі очі. Стоп! Знову ці темно-сірі очі дивляться на мене! Це ж він…

-Ааааа!!! Досить! Досить!

-Катю, Катю!,- кличе мене сестра,- Прокинься!

-Аааа!,- розплющую очі та застигаю на схвильованому погляді, який дивиться на мене з нерозуміння, що відбувається, а я спираючись на руку говорю тихо видихаючи,- Це всього лише сон. Сон…

-Ти так закричала, що я налякалася, що з тобою щось сталося. Що ж тобі таке наснилося, невже кошмар?

-Ну так… точно кошмар, присниться ж таке,- він ще той кошмар в моєму житті,посміхаюся як згадуючи його тіло.

-Ти про що?

-Та забудь, сонце, лягай ще поспи трішки,- вона прислухається до моєї поради та йде до свого ліжка.

-Добре, а ми підемо з тобою прогулятися містом? А то мені набридло сидіти в квартирі.

-Звичайно, куди забажаєш туди і підемо, лиш дай ще трохи поспати,- кидаю в неї подушку та перевертаюся на інший бік.

-Ну дивись мені, ти сама це сказала,- засміялася вона, але я їй нічого вже не відповіла, бо страшенно хотіла ще поспати та по валятися в ліжку.

Ну і дивний в мене сон був. Що я тільки собі на придумала, це ж не можливо. Він такий надзвичайний, видатний, харизматичний, амбіційний. А я що? Хто я така? В порівнянні з ним сама проста дівчина на цьому світі. Чи все ж таки можливо? Не можу зрозуміти, чому мене до нього так тягне? Чому мої думки про лиш про нього, а серце шалено вилітає при зустрічі з ним? Серце одного разу вже було покалічене від помилок в минулому, але так не стукотіло ніколи. Розумію одне, мені потрібно зібратися зі своїми думками та не дозволити більше нікому розбивати мої почуття та моє серце, як це було колись. Розумію минуле має залишатися минулим, тому я живу далі не сказавши нікому та ні про що. 
 

Можливо я сама винна, що він так проявляє до мене свою увагу. Я ж сама його перша поцілувала… Від роздумів я не змогла більше заснути, на годинку була 7 ранку. Тому саме час для ранкового сніданку, мені так захотілись млинців з варенням. Нам мама часто їх пекла і завжди поливала нам з сметаною та згущеним молоком. Я рідко на кухні щось готую, але млинці по маминому рецепту це дійсно неабияк смачно. Та заодно порадую сестру, сьогодні вихідний весь проведемо з нею, я про це могла тільки мріяти.

-Ммм, я що ще сплю? Вщіпніть мене, бо мені не віриться,- проходить ближче до мене на кухню Юля.

-Знаю, знаю. Але сьогодні вихідний і можу спокійно щось готувати, а в інші дні ти ж знаєш, що немає часу коли.

-Вся квартира пропахла млинцями, зараз ще прийдеться сусідів скликати на сніданок. Ну в принципі можна, особливо того красеня, що з боку живе від нас,- вона завжди на нього зацікавленостю спостерігає, але більше ніж привіт, то в них не було. Чи можливо я не все знаю?

-А якже Саша? Чи я щось не розумію?

-Саша був здивований мене побачити тоді в компанії, але він був більш здивований, що я з тобою працюю над його замовленням, тому і запропонував обговорити після роботи деталі.

-І про, що ж ви говорили?,- Мені цікаво, бо я бачила як він до мене фліртував.

-Я йому розказувала за сценарій реклами, показала ескізи і знаєш, йому все сподобалось,- дуже радісно все це розповідає, але я бачу щось її турбує,- А ще він сказав, що готовий до зйомок хоч завтра.

-То це чудово,Юлька,- кладу на стіл готові млинці та варення,- Будеш щось до млинців? Можливо, чай чи каву?

-Давай каву випʼємо і я хоч прокинусь, бо ще сплю. Уявляєш хтось під ранок так сильно кричав, що було чути аж до мене.

-Ооой, то напевно була я,- наливаю каву в кружку для Юлі, подивившись на неї добавляю,- То мені кошмар наснився, але все пройшло.

-Кошмар? Тобі?,- починає насміхатися з мене,- А той кошмар не Павло випадково звати?

-Ага, точно. Сам своєю персоною в моєму сні, - цікаво як вона мене так швидко розкусила,- А звідки ти догадалась?

-Та в тебе так і на обличчі пише,- проводить перед мною рукою і каже,- Па-ша. Таке відчуття, що ти лиш про нього думаєш, як сказала про нього ти зразу змінилася в обличчі.

-Знаєш, що Юль? Ти теж змінилася коли я тебе запитала за Сашу.

-Та, що я можу зробити? В мене відчуття, що я йому не цікава,- в неї голос такий засмучений, що мені її стало дуже шкода.

-Ну ви ж бачились після роботи, ти летіла до нього вся на радощах. У вас, що не було побачення?

-Та яке побачення? Катю, це я його ледве вмовила на цю зустріч. А обговорили в нас в кафе рекламу, потім він сказав, що в нього справи та просто пішов.

-Цього не може бути. Як це так?

-А от, Катюша, якось так.

-Можливо в нього дійсно були справи, а ти вже себе накручуєш. Юль, пішли краще збиратися на прогулянку.