Читати книгу - "Поцілунок долі, Ася Віталіївна"

-Ооо, це я люблю. Куди підемо?

-Не знаю, йду розбуджу сестру та запитаю куди б вона хотіла сьогодні піти. А ти давай снідай. Снідай, сонна муха.

-Мг, добре мамцю,- рада бачити посмішку на її обличчі.

З нашими зборами зайняло більше ніж півдня. Юля з Діаною вирішили нарядитися так ніби вони з останніх обкладинок журналу про моду. Юля була одягнута в чорній облягаючій сукні з шкіряною курткою та чорними челсами виглядало круто. А Діана одягнула темно-сірий комбінезон з гарним вирізом на спині, але курточка та довге волосся прикриває гарно цей виріз, що робить її образ загадковий. Та ще й заставили мене переодягнутися з зручних джинсів та футболки, в зовсім незвичний для мене одяг. І це я не говорю про класичний офісний стиль до якого я так звикла. Дівчата вирішили підібрати мені сьогоднішній стиль на свій смак, тому від сестри була гарна вкорочена кофтинка вільного пошиття в ніжно молочному кольорі, а від Юлі була коротка шкіряна спідниця та гарні аксесуари. Доповнила я цей образ чорними колготками, бежевим тренчем та чорними черевичками. Я в захваті від свого нового образу, а Юля точно чарівниця змогла мені накрутити дуже класні локони, а собі навпаки випрямила своє коротке кудряве волосся. Ми б з дому вийшли скоріше, якби не сестра довго робивши собі макіяж. Але ніяк не можу згадати, щоб я з сестрою ось так весело проводили час та взагалі удвох кудись йшли гуляти. Напевно цього ніколи не було, та ми навіть коли жили в одному будинку толком не бачилися. Але зараз відчуваю між нами змінилися стосунки, чи можливо це тільки я змінила думку про неї і тому змінилось моє відношення до сестри.
 

-І так ми вже нарешті вийшли, хоч вже майже вечір. Куди ми підемо?,- запитую вже я коли ми вийшли на вулицю з під’їзду.

- Вибачте, дівчата, це все через те, що я довго вибирала одяг. Але подивіться на мене я зараз шикарна та готова сьогодні когось підцепити.

-Ну, Юль, ти як завжди в своєму репертуарі,- сміх мій не можливо не почути.

-Тому ми йдемо в бар тут неподалік. Хто за?,- піднімає руку і дивиться на мою сестру, а та без вагань піднімає теж руку,- Два проти одного це значить одне.

-Що?,- перепитую я, а в по думках моїх куди завгодно тільки не в бар, я їх двох звідти не потягну на своїх плечах додому.

-Що ми йдемо в бар!,- радіє подруга з сестрою, а та ще мене добиває.

-Ну, Катю, ти ж сама сказала куди я захочу. От я теж хочу в бар.

-Добре, але ти не будеш пити,- прямую теж за Юлею, бо вона одна з нас трьох знає де той заклад знаходиться.

-Діано, чого це?,- наздоганяє нас вона.

-Бо тобі тільки 16 років. Чи ти забула?

-З тобою забудеш про таке, ти ж нагадуєш як мама,- це звучало не з гнівом, а навпаки з посмішкою.

-Ооо, Діана, ти права. Я її часто натякаю про це. Так, мам?,

-Та ну вас, ви як ті маленькі дівчата робіть, що хочете та за вами всерівно потрібно не спускати ока,- зрозуміли мене правильно, що то жарт та разом почали сміятися, тому з хорошим настроєм заходимо в бар.

Заклад Юля вміє вибирати, мені подобається її вибір. Тут на диво досить приємна атмосфера на фоні грає якась невідома мені група на маленькій сцені біля стіни, столики майже всі заповнені, а біля бару все зайнято. Одні спостерігають за виконавцями пісні, а інші стараються перекричати музику у своєму спілкуванні застілля. Нам пощастило з дівчатами, бо для нас знайшовся вільний столик, тому ми з радістю зайняли місця за ним. Замовили коктейлі, сестрі звичайно безалкогольні та до цього всього пару холодних закусок на перекус. Сидівши за столом добре відчувалися погляди та обговорення в наш бік з сусіднього столику де сиділи пару чоловіків. Ми вирішили пропустити це все поза вуха та далі продовжувати говорити про своє. Поки обговорювали дівчата про тенденції в світі моди, я не витримала від цих обговорення просто встала та втекла до вбиральні навіть забула свій телефон на столі. Приходжу назад, а в мене таке враження, що вони навіть не замітили як я кудись відходила. Коли продовжили обговорення парфумів, то я вже не витримала.

-А ми сюди прийшли просто полялякати,- змогла перебити їх розмову,- Тоді могли і вдома на кухні поговорити.

-Ооо, що тоді пропонуєш?

-Давайте випʼємо за нашу зустріч,- піднімаю бокал з коктейлем до дівчат, вони підтримують мене і не відмовляються.

-Ну, тоді можна ми приєднаємось?,- Чується мені зі спини чоловічий голос.