Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

Коли привозять наступних в’язнів, їх так само обробляють «дезінсекційним засобом», перевдягають і наказують приєднатися до нових приятелів, що стоять лицем до стіни, очікуючи вказівок. Охоронці намагаються бути дуже поважними. «Дехто з вас, ув’язнених, уже знає правила, але решта не уявляє, як треба поводитися, тож вам доведеться їх вивчити». Кожне правило зачитують повільно, вагомо й владно. Ув’язнені горбляться, човгають ногами, розглядають довкола цей новий дивний світ. «Номер 7258, випрямився! Руки по швах, в’язні!»

Арнетт починає опитувати ув’язнених, перевіряючи знання правил. Він вимогливий і критичний, наполегливо намагається дотримуватися серйозного тону, в офіційній військовій манері. Його стиль ніби говорить, що він просто виконує свою роботу — нічого особистого. Але в’язні взагалі не реагують на це: хихотять, сміються, не сприймають його всерйоз. Вони ще геть не увійшли в свої ролі ув’язнених — поки що.

«Не сміятися!» — наказує охоронець Джей Лендрі. Кремезний, з довгим скуйовдженим білявим волоссям, він приблизно на 15 сантиметрів нижчий за Арнетта, високого худорлявого хлопця з орлиними рисами обличчя, темно-русявими кучерями і міцно стиснутими губами.

Раптом до в’язниці заходить начальник Дейвид Джаффе. «Уся увага на стіну, доки я не закінчу читати правила», — каже Арнетт. Насправді Джаффе — один із моїх студентів-старшокурсників у Стенфорді — невисокий хлопець (десь 167 см). Проте зараз він виглядає вищим: випростана постава, розправлені плечі, голова високо піднята. Він уже призвичаївся до ролі начальника в’язниці.

Я спостерігаю за всім, що відбувається, з маленького, вкритого маскувальною сіткою віконця поза перегородкою. Вона приховує нашу відеокамеру, магнітофон Аmрех і крихітне оглядове місце у південному кінці Двору. За маскувальною сіткою Курт Бенкс разом з рештою нашої дослідницької групи занотовуватимуть особливі події упродовж двох наступних тижнів, як-от: харчування, переклички, відвідини батьків, друзів і тюремного капелана або якісь порушення спокою. У нас немає достатньої кількості коштів для безперервного запису, тому ми діємо так розважливо. Це також місце, звідки ми, експериментатори, а також інші спостерігачі, можемо стежити за перебігом подій, не втручаючись у них, і притому ніхто не знатиме, коли ми записуємо чи дивимося. Ми можемо спостерігати і записувати на плівку лише те, що відбуватиметься безпосередньо перед нами в Дворі.

Хоча ми й не можемо зазирнути в камери, та ми можемо підслухати. Камери обладнано аудіопристроями, що дають нам змогу фіксувати деякі розмови ув’язнених. В’язні нічого не знають про мікрофони, заховані поза панелями прихованого освітлення. У такий спосіб нам вдасться дізнатися, про що вони думають і що відчувають, перебуваючи на самоті, і чим вони діляться між собою. Це також може бути корисним для ідентифікації ув’язнених, які потребують особливої уваги, тобто тих, хто буде надміру перевантажений емоційно.

Я вражений поважністю Джаффе і здивований, бо вперше побачив його одягненим у спортивну куртку й краватку. У такому вбранні рідко зустрінеш студента нині, у часи хіпі. Він нервово підкручує свої великі, як у Сонні Боно, вуса, вживаючись у свою нову роль. Я сказав Джаффе, що саме час представитися начальником цій новій групі ув’язнених. Він трішки опирається, бо не любить хизуватися, як інші хлопці, а навпаки — непримітний і стримує свою силу. Оскільки Джаффе не було в місті, він не брав участі в розробці наших далекосяжних планів, а от учора прибув — якраз вчасно, щоб пройти інструктаж наглядачів. Джаффе почувався трохи не в своїй тарілці, особливо через те, що Крейґ і Курт закінчили бакалаврат, а він ще старшокурсником. Можливо, він також почувався незручно через те, що був найнижчим серед працівників — усіх зі зростом понад 180 сантиметрів. Та він випрямляє спину і постає перед в’язнями сильним і поважним.

«Ви вже, мабуть, знаєте, що я ваш начальник. Ви всі вже продемонстрували, що нездатні уживатися зовні, у реальному світі, з тієї чи іншої причини. Вам чомусь бракує почуття відповідальності, як у всіх хороших громадян країни. У цьому виправному закладі ми, працівники, плануємо допомогти вам усвідомити вашу відповідальність як громадян цієї країни. Правила ви вже почули. Незабаром у кожній камері вивісять копію цих правил. Ми чекаємо, що ви вивчите їх і зможете процитувати кожен пункт. Якщо ви дотримуватиметеся правил, не заподіюватимете далі зла, розкаєтеся за свої проступки і відповідно поводитиметеся, то ми з вами уживемося. Сподіваюся, що ми не зустрічатимемося з вами надто часто».

Це була дивовижна імпровізація. Далі пролунав наказ охоронця Маркуса, який уперше озвався: «Подякуйте начальнику за його прекрасну промову». Дев’ять ув’язнених хором вигукнули «дякуємо», але без особливої щирості.

ОСЬ ПРАВИЛА, ЗА ЯКИМИ ВИ ЖИТИМЕТЕ

Настав час додати формальності ситуації, познайомивши нових ув’язнених з тими правилами, які визначатимуть їхню поведінку упродовж наступних двох тижнів. Джаффе підсумував ці правила на вчорашньому напруженому засіданні наприкінці інструктажу, притому всі охоронці долучилися до обговорення[41].

Арнетт з Джаффе по тому вирішують, що Арнетт зачитає вголос повний перелік правил — це його перший крок до домінування серед працівників денної зміни. Він починає повільно, з чіткою артикуляцією. Ось ці сімнадцять правил:

1. Ув’язнені повинні зберігати тишу в години відпочинку, після вимкнення світла, під час прийомів їжі й щоразу, коли перебувають поза межами камери в Дворі.

2. Ув’язнені повинні їсти у відведений для споживання їжі час і лише в цей час.

3. Ув’язнені повинні брати участь у всіх тюремних заходах.

4. Ув’язнені повинні весь час тримати свої камери чистими. Ліжка мають бути застеленими, а особисті речі — охайними і впорядкованими. Підлога має блищати.

5. Ув’язнені не повинні зрушувати, пошкоджувати, вимазувати або ламати стіни, стелі, вікна, двері чи будь-яку іншу тюремну власність.

6. Ув’язнені ніколи не повинні змінювати освітлення в камерах.

7. Ув’язнені повинні звертатися один до одного лише за номером.

8. Ув’язнені завжди повинні звертатися до охоронців «Пане наглядачу», а до начальника «Пане начальнику».

9. Ув’язнені ніколи не повинні ставитися до свого становища як до «експерименту» чи «імітації». Вони перебувають під арештом до умовно-дострокового звільнення.

«Ми вже на середині шляху. Сподіваюся, ви уважно слухаєте, адже вам потрібно завчити напам’ять кожне з цих