Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

Ми під’їхали до мого особняка й Труш пройшов попереду, без запрошення. Воно йому було ні до чого, адже професійний охоронець вже обвів очима весь периметр та першим зайшов до мого дому. Він хазяйновито повідкривав вікна на провітрювання, перевірив стан газових приладів та запасний вихід, а потім стандартно доповів:

– Норм, пані директоре. До завтра, щоб я Вас не чув і не бачив. Наказую: відпочивати. А завтра  в сім - я біля воріт, як штик. Плюс? – поставив він мою валізку в куток.

– Плюс, майоре, плюс! Таньці оце передаси, – зітхнула я й дістала для його дружини парфуми від Chеopard, а це малим - шоколад з моєї другої батьківщини. Ну все, Владику, дякую й до завтра! – спробувала я посміхнутися й миттю згадала про своє, кинуте напризволяще, швейцарське кохання та відразу взялася за телефон.

– Зоренько моя, як ти? Вже долетіла? – чула я збурений голос люблячої людини, а не той стандартний грім, яким Єгор зазвичай віддавав розпорядження своїм підлеглим.

– Все добре, сонечко, дякую! Долетіла, доїхала, зустрічали. Труш на комбінат сьогодні не пустив. Наказав відпочивати, – знову тяжко зітхнула я й додала: – Біда, що є постраждалі, але я розберуся й чим зможу, допоможу. Я не знаю як спитати те, що хочу... Як ти там?

– Ти ж знаєш: гірше нікуди... Без тебе небо давить, сонце холодне і в голові жодної думки про дизайни. Кругом лише Ти. Я сьогодні не зміг затвердити жодного варіанту. Все перекреслив. Розумію, що поводжуся ненормально, але всі ті кольори були дурні. Скоріше приїзди, бо без тебе Chеopard збанкрутує, – ось так щиро відповів мені не мільярдер Джордж Берк, а до смерті закоханий чоловік, що наразі був дуже слабким без мене.

– Ні, Єгорчику, прошу тебе, не треба! Я не хочу собі такої слави. Ви з татом заслуговуєте бути лише нагорі. Я попрацюю трішки й буду з тобою.  А ще пам’ятаєш: про що ми домовлялись? Ти відклади, будь ласка, свої дизайни та проєкти на талановитих людей і прилети хоч на кілька днів, відсвяткуємо українське свято.

– Так, моя Зоренько! Це не обговорюється. Звісно я буду. Хочу обцілувати тебе скрізь і від цього мені боляче, – відверто жалівся мій прекрасний принц, а я сиділа на власному ліжку та знову плакала.