Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Його святість Кафі, Містер Фас 📚 - Українською

Читати книгу - "Його святість Кафі, Містер Фас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Його святість Кафі" автора Містер Фас. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 49
Перейти на сторінку:

- О дівчатка, все так? – Зраділа.

- Нам сюди ще один раз іти. – розбила надії Поллі.

- Ну тоді ми з Анною допоможем. – Урсула швидко потягла Анну на кухню.  Декілька кухарів навіть не глянули на них, усюди щось смажилось, варилось, падало і грюкало.

- Ми все це не донесем. – гора тарілок перед очима.

- Не видумуй, зараз поскладаєм в пірамідки. Донесем. – Відмахнулась. Урсула була готова зробити буть що щоб сюди сьогодні не вертатись, ну звісно доведеться віднести тарілки, на щастя це вже і двом служницям можна довірити.

- Це все розіб’ється того як з кухні вийдем.  – не відступала.

- Анно. – коротко, - У мене п’ять братів та сестер, думаєш я бігаю на кухню сто раз? Довіряй професіоналам!

- Але… - зітхнула, - гаразд, за розбитий посуд платиш ти.

- Угу. – дала піднос наповнений їжі одній потім іншій покоївці. –  Рада хоч на дерево з цим вилізти, аби не бачити цього. – кивнула в бік Джоша.

        - Ех Урсуло.

- Несем.

        Увесь час до кінця робочого дня пройшов без пригод, назад з тарілками до Джоша юна керівниця відправила Молі іі Анною.

        В вечері скинула всі документи на Богдана. Чоловік що очікував,  най головніші залишила до завтра для Піта.

Смеркалось руда юначка взяла свою сумочку і покрокувала до дому.

 Дома обіймами в ноги зустріла Соня і Лілі. У вітальні сидів старший брат Олег із молодшим, найменшим в родині Томом.

- Як пройшов робочий день? – Олег був високий чорнявий та дуже вродливий. Том  кинув погляд із колін брата.

- Сестро купиш щось смачненьке завтра? – Не відпускала руку Соня.

- Мені теж, - тихо попросила білява Лілі.

- Куплю, і тобі, і тобі, і навіть тому красивому велетню. – підборідям вказала на старшого брата.

- Кучеряшка. – м’яким ображеним голосом відповів Олег.   

- Дуся ти на кухні? – вигукнула. Дуся була друга по старшості в сім’ї.

- Так, допоможеш Винести їжу? – Вигукнула у відповіть.

- Сестро що вона сказала? – тихо прошепотіла Соня. Ну звісно Соня не розібрала ані слова через шум води із кухні. У нашої юної рудої леді був гарний слух. Особливо до таких речей.

- Так. – відгукнулась. – Дуся сказала що хоче тебе з’їсти. – іронічним голосом.

- Думаю тебе. Ти виглядаєш смачнішою. – відмовила Соня. Лілі сіла поруч брата до його обійми. Тепер у нього на колінах лежав брат а під рукою була маленька Лілі.

        Урсула скинула сумку в коридорі, переодягнулась у своїй кімнаті де жила із Дусею .  Попрямувала на кухню.

        На кухні уже в домашньому одязі юна дівчина обійняла старшу сестру.

- Як день пройшов? – мовила Дуся із закоченими рукавами.

- О стільки всього, за вечерею розповім. – похитала головою. Урсула миттю почала складати їжу на піднос. – Знаєш того власника ресторану навпроти готелю?

- Ну.

- Так тепер мені доведеться ходити туди тиждень якщо не більше. Ну ти знаєш що у нас кухня зламалась.

- Хоча би не побийся. – протерла лоб рукою. Перед плитою жарко.

- Не буду. – в руках піднос, - Як там у тебе в садку?

- Нічого нового, - сестра побачила втому Дусі. -  хтось з дітей побився, хтось обізвав когось. Нічого нового.

- Ясно. Допоможи. – Дуся відсунула буси, буси висіли замість дверей кухні.

- Олегу коли я виросту будеш моїм чоловіком? – абсолютно серйозно запитала Лілі.

                 Брат у відповідь усміхнувся білими зубами.

- Ну гаразд, але тоді я вже буду дідом.

- Я чула тіток на вулиці - сорок років це середній вік, а тобі зараз всього двадцять.- Вирішила не відпускати красеня від вінця.

- Ну гаразд. – Засміявся. Встав відпустивши дітвору з обіймів. Взявся допомогти розкласти їжу сестрам.

- Лілі нашо тобі той телепень? Знайдем тобі якогось дужого, сильного хлопця.

- Мені подобаються худі як Олег, ти що не бачиш якій він… красивий, - прошепотіла сестрі на вухо. Наш наречений все чув, це викликало тихий сміх.

- Ну не знаю, не в моєму смаку. – задумливо підкотила губи.

- Ех… не розумієшся ти в чоловіках Лілі. - констатувала Соня.

- Урсуло мені здається щось вони надто багато про чоловіків думають у цьому віці.

- Був би у тебе такий красень під боком. – Лілі.

- Ще побийтесь. – сів Олег.

- Олегу ти сидиш з дітьми, дивись щоб на тебе коли виростуть приворот не робили, - Вирішила дати прочуханки Дуся, - подивись на цих панянок. Це ж ти їх доглядаєш.

- Замічу що вони нікого не обізвали  без причини і не билися відколи я їх доглядаю. Що погано виховую?

- Нуу… - Почала Дуся, - Ти дуже м’який по життю. З них таких робиш, в наші часи це погано. – давно хотіла це сказати.

- Бо його таким роблять люди яких виховували для соціуму. -  спохмурнів. Обійняв Тома із Лілі під руки. Соня не дуже любила обійми.

- Взагалі-то ми вчимося комуні… комунікувати ось! Не лізти в перепалку без явної необхідності. – Почала не вміло але впевнено захищати брата Лілі.

- Так. Підтримала Соня. Ось навіть Урсулу навчив не лізти в сварки коли це вплине на твоє побутове життя.

- Все всі тихо! – Голосно сказала юна керівниця.

- Що сталось? – Запитала Соня, - ти що вагітна???

- Невже! – Підтримав Том.

- Та ні, дурні. Дайте сказати! – прочистила горло соком. – Від тепер я керую готелем, само собою зарплатня стає в двічі вища. Дивлячись на те що я ще й працюю Портьє то і за цю роботу буде зарплата. Тому…

- О невже!

- Так швидко Пан Денсей поїхав??

- Тепер ми зможем… - на перебіг схопились балакати усі кому не ліньки. Ця балаканина відчувалась шумом театру.

- Я ЩЕ НЕ ДОГОВОРИЛА! – перекричала балаканину, - зовсім сестру не любите, тепер мені працювати в двічі більше. ТАК ОСЬ За ці місяці, а я надіюсь що це лише на місяці половину грошей  буду відкладати і дальше чекаю від вас ідей як їх інвестувати-ти і куди. – Закінчила промову.

1 ... 19 20 21 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його святість Кафі, Містер Фас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його святість Кафі, Містер Фас"