Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьмаки і стежки Первородних" автора Кіра Найт. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 46
Перейти на сторінку:
Частина 18. Тренування

 

Аякс, вдягай труси! - сказала я, заходячи до кабінету сивого відьмака. - Ти кликав мене на перший урок? Так, Кіро. Заходь. - сказав відьмак, сидячи в кріслі і читаючи якийсь старий том. - Ех, а мені подобалося коли ти була ввічливішою на вечері. Не спокушайся, це була одноразова акція. - усміхнулася я і плюхнулася в крісло. А може взяти твою свідомість під контроль та змусити бути ввічливою? - хижо посміхнувся відьмак, поважно відкинувшись на спинку крісла. Дивись, що б тобі це боком не вийшло. – прогарчала я. Ага, як Ламару та його відьмачу мечу? - засміявся чоловік. Ось пліткарки, ти подивися на них! - я теж засміялася.

 

Підвівшись чоловік підійшов до мене, взяв за руку і повів до прихованих дверей у дальній частині кабінету. Увійшовши всередину, я опинилася в кімнаті, стіни якої були покриті м'якою тканиною, а по центру було піднесення з гумовим покриттям. Усадивши мене в центр, Аякс сів навпроти.

Кіро, я встиг оцінити силу твоїх ментальних здібностей. Але ти використовуєш їх не на повну силу. - сказав відьмак і помітивши мій здивований погляд додав. - Перестань стримувати свою ауру. Це справді хороша ідея? - невпевнено запитала я. Так. Тільки із відкритою душею твоя сила працює на повну потужність. - кивнув відьмак і я, заплющивши очі, підкорилася і зняла внутрішній блок. - Добре молодець.

Аякс підвів голову і оглянув мене.

Так добре. Тепер заплющи очі. Ні, не так. - Аякс поправив мою позу і клацанням пальців вимкнув світло. - Ось так.

 

“Кіра, не закривай свідомість. Дай їй волю” – почула я в голові голос Аякса. - "Постарайся почути мої думки"

Я розслабилася і вільно побачила думки відьмака. Посміхнувшись, я пробралася глибше в пошуках тієї картинки, яку бачила коли зірвалася, де у Аякса синє волосся. Раптом я відчула сильний різкий біль і зв'язок обірвався.

"Боляче?" - подумки запитав Аякс. - "Добре. Не лізь куди не треба”

"Сволота ти, Аякс." - подумки вилаялася я.

Відчувши тиск на свою свідомість я поставила блок, і тиск спав, але раптом став сильнішим. Замружившись я відбивала атаки, але Аякс бив все сильніше і сильніше.

“Кіро, розслабся, стане легше. Ти надто напружена” - чула я голос Аякса в голові крізь біль. - “Кіра! РОЗСЛАБСЯ!” – він буквально кричав.

Різко видихнувши я відпустила свою свідомість і тиск зник.

“Аякс? Ти живий?" – тихо запитала я.

"Так." - відповів чоловік. - "Молодець."

"Що ти зробив?" - так само тихо запитала я.

“Це був ментальний наказ. Для цього треба вхопитися за свідомість і наказати.” – відповів відьмак.

"Навчиш?" - запитала я.

"Пізніше." – відповів відьмак. - “Поки оглянь мою свідомість. Шукай згадки про Рексара.”

Я видихнула і знову зв'язалася зі свідомістю Аякса. По маленьких кроках я шукала все, що може бути пов'язане з Рексаром у пам'яті відьмака. Я бачила картинки побитого, вмираючого перевертня, що матюкається і погрожує жорстокою помстою його вбивці в лісі Італії. Побачила навчання перевертня ментальному контролю у замку відьмаків, заняття, тренування. Іноді відбиваючи блоки Аякса я дісталася згадки про маленькому Рексарі, зовсім дитині, коли його батьки приїхали на збори Чистих на річницю спалення Йенардину.

Видихнувши я відпустила свідомість Аякса і опустила гудучу голову.

“Розумничка. Завтра продовжимо." - голос Аякса віддавався болем у моїй голові.

 

У кімнаті ввімкнулося світло.

Кіро, чорт забирай! Ти нормально поїла на обіді? – спитав Аякс вголос. Я не обідала. - тихо відповіла я не відкриваючи очей. Блять, Кіро, якого біса?! - відьмак брудно вилаявся і я розплющила очі, глянувши на чоловіка.

Помітивши плями на своїй кофті я опустила очі і побачила що мій одяг і підлога піді мною вся у крові.

Якщо я сказав прийти після обіду – значить треба пообідати! - мало не гарчав на мене відьмак.

Я підняла на чоловіка скляний погляд, потім знову глянула на себе.

Бліііін, це нова кофта.. - скрушно зітхнула я. - Ще й біленька ... Аякс, ти купиш мені нову кофту? – я подивилася на відьмака жалібним поглядом. Куплю, сонце ти моє. Куди я подінусь. - відьмак дістав з кишені хустку і сів поруч зі мною, витираючи мені обличчя та ніс. - Зараз я викличу Елара щоб забрав тебе. Що? Не треба Елара! - я схопилася на ноги так швидко, як тільки змогла. - Я сама дійду! Нікуди ти в такому стані не підеш. – суворо сказав відьмак. Ще й як піду! Мені Елар це потім до труни згадуватиме. - я, похитуючись пішла до дверей і швидко вийшла, не звертаючи уваги на заперечення та лайку відьмака за спиною. Так, а ну стояти! - зло сказав відьмак, схопивши мене за руку і штовхнувши у крісло. - Сядь!

Я впала в крісло і вмить розслабилася на ньому. Таке м'яке, затишне, мммммм.

Не спати. - скомандував Аякс, риючись у столі, після чого дістав звідти згорток і простягнув мені. - Тримай, з'їж усе.

Відкривши згорток я побачила великий шматковий шоколад і здивовано поглянула на відьмака.

Їж, давай. Чи покликати Елара? - пригрозив Аякс, на що я швидко похитала головою і почала їсти чорний гіркий шоколад. - Так то краще. Як вийдеш від мене – марш до їдальні. Добре. - сказала я з набитім ротом. - Дякую, дуже смачно! На здоров'я. - чоловік так по-доброму посміхнувся і сів поруч. - Ніколи не приходь на тренування голодною. Добре. - відповіла я, доїдаючи шоколад зі згортку. Все з'їла? - запитав чоловік, забираючи в мене упаковку. - Молодець. Як ти себе почуваєш? Краще за всіх! - усміхнулася я. Ага, вірю. – кивнув чоловік. - Добре, біжи. Їсти та спати, зрозуміла мене? Так, Аякс, зрозуміла! - я підвелася з крісла і пішла до дверей. Завтра чекаю в той же час! - крикнув він насамкінець, перш ніж я вийшла з кабінету. - Чорт, Рексар мав рацію. Таку і бити шкода, і прибити хочеться. - пробурчав відьмак. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"