Книги Українською Мовою » 💛 Детектив » Секрет, Михайло Небрицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Секрет, Михайло Небрицький"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Секрет" автора Михайло Небрицький. Жанр книги: 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:

І ось минулого тижня Вербицький повідомив їй, що його дружина полетіла до Єгипту, і що суботнього вечора йому буде дуже самотньо. Бажання шефа тримати їхні «стосунки» в таємниці лише зіграло на її користь. Тому, прийшовши до нього суботнього вечора, Олена взяла ніж і тієї миті, коли він відвернувся, щоб налити їй алкоголю, –встромила лезо в спину свого давнього кривдника. Наступні удари вона наносила з надзвичайним задоволенням, відчуваючи, як його тепла кров ллється по її руці. Вона встромляла ніж знову й знову, навіть тоді, коли Володимир вже не подавав ознак життя. За кожен день, проведений в тому злощасному підвалі. За кожен раз, коли він володів її тілом проти її волі. За кожен уламок її назавжди розбитого життя.

-Яку роль у всьому цьому відігравав Остапенко? – раптом поцікавилась Михайлова.

-Він був добрий до мене.

Олена розповіла, що Євген корінним чином відрізнявся від свого компаньйона. Незважаючи на сувору зовнішність, чоловік мав чутливу душу, й тому вона з часом довірилась йому. Довірилась настільки, що розповіла про справжню натуру Вербицького, чим Остапенко був відверто шокований.

-З тих пір у них і почались конфлікти?

-Так. Євген не міг спокійно перебувати поруч з цією твариною. Кожного разу, дивлячись на нього, він бачив наскрізь його чорну прогнилу душу. Просто Євген такий – він не вміє лицемірити. Але про те, чим я з ним поділилась, він нікому не розповідав, побоюючись підлості з боку Володимира Юрійовича, плюс це зіпсувало б репутацію фірми, яка для нього є такою ж важливою, як і для його компаньйона.

Після вбивства Олена навідалась до Євгена та розповіла про те, що сталось. Той, в свою чергу, наполегливо порадив ні в якому разі не визнавати свою провину та, за можливості, все «звалити» на нього. Вигадати історію, де нібито він погрожував вбити Володимира. Остапенко пообіцяв, що викрутиться завдяки зв'язкам та адвокатам. А от Олені до в’язниці ні в якому разі не можна. Вона й без того вже одного разу була позбавлена волі. Але вона не змогла так просто оббрехати бізнесмена. Максимум, що вона зробила, – підтвердила чутки про те, що вони постійно сварились з Вербицьким.

-Навіщо ви напали на Альону?

-Того вечора я побачила в інтернеті новину про те, що Євгена затримали. Подивилась відео, де його тягнуть до поліцейського автомобіля. Тому вирішила, що якщо буде ще один напад в той час, коли він затриманий і знаходиться у вас, то з нього знімуть звинувачення.

Від почутого у Михайла на лобі з’явились краплі поту.

-Річ у тім, що ми відпустили його того ж вечора, – відзначила Кіра.

-Так, я знаю. Точніше, дізналась вранці, коли він зателефонував до мене та попросив не хвилюватись, але вже було пізно. Я йому навіть не казала, що це я напала на дружину Вербицького.

-А що, якби ви її вбили? – поставив логічне запитання Михайло.

-Ну, то й що? – від почутої відповіді у поліцейських мало не стало дибки волосся. – Вона заслуговує на це. Вона не пройшла через те, через що пройшла я. Вона – та, хто кохає цю свиню, хто дарує йому щастя, й тому має також заплатити за це так само, як і він.

Лісовому не хотілось розповідати про минуле дружини покійного та про те, як вони «познайомились». В цій історії і без того занадто багато бруду, через це деякі моменти краще залишити на розсуд історії.

-Тож навіщо вам обшукувати кабінет Вербицького? – запитала секретарка, оглядаючи документ.

-Насправді, якщо ви уважно прочитаєте, то помітите, що це постанова про обшук вашої квартири, куди ми зараз поїдемо. До того ж я маю страшенне передчуття, що ми знайдемо там знаряддя вбивства, а також чорну куртку з капюшоном, в якій ви скоїли напад на Альону. І я більш ніж впевнений, що на ній залишились сліди крові вашої останньої жертви.

Секретар – професія, яка своєю назвою вже передбачає обов'язок зберігати секрети. Але що робити, якщо кількість секретів перевищує кількість людей, здатних їх зберігати? Адже кожен в цій історії зберігає чийсь секрет: хтось свій, а хтось чужий. Хтось навіть зробив окрему схованку для своїх секретів. Єдине, що об'єднує всіх героїв цієї історії – це те, що врешті-решт всі заплатили свою ціну за збереження таємниць. Євгену Остапенку оголошено звинувачення в приховуванні злочину. Таке ж звинувачення було оголошено й Альоні Вербицькій за замовчування таємниць свого чоловіка. Сам Вербицький заплатив за свої секрети життям, але найбільше втратила Олена, адже її життя вже ніколи не стане таким, яким було раніше. В цій історії немає переможців, а є лише переможені.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрет, Михайло Небрицький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Секрет, Михайло Небрицький"