Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

Вранці наступного  дня я мала забрати донечку від батьків. Бо ж в понеділок їй треба йти в садочок , а мені на роботу. 
Коли я приїхала до батьків , то здивувалась , що Машуня не вибігла мене зустрічати. 
Зайшла в дім . Дивлюсь,  лежить моя супер активна дитина тихесенько в ліжечку , а бабуся їй читає книжечку. Очі в доньки напів заплющені  , вона  вкрита ковдрою , незважаючи на те , що в будинку дуже тепло. Мене це насторожило.Я одразу кинулася перевіряти температуру тактильно , але донька не була гарячою. 

Моя мама сказала , що вимірювала їй температуру термометром і  він показав тридцять шість градусів. Мабуть , зламався , подумала мати. 
 В душі наростала тривога . Щось явно було не так з моєю дитиною. 
Мій батько відвіз нас додому , донька попросилася одразу спати.  І проспала до самого ранку. 
Я зателефонувала педіатру і отримала консультацію , після того як знову виміряла температуру. Але термометр знову показав тридцять шість градусів. Про всякий випадок я ще заміряла рівень ацетону в сечі. 
Педіатр порадила декілька днів поспостерігати і намагатися випоювати дитину водою Боржомі або РеО , бо найгірше, це коли дитина не пʼє. 
За три дні в Машуні вже була температура тридцять пʼять і пʼять і вона не могла зробити , навіть , кроку. Я була в паніці. Знайшла гарного педіатра в обласному центрі і записалась на прийом , попередньо здавши аналізи . 
Аналізи показали підвищені лейкоцити і ще купу всього , чого я не могла втямити. 
В голові бухало нерозуміння , як в моєї залюбленої і доглянутої дитини може щось бути не так зі здоров’ям? Де саме я не впоралась? Я готую корисну їжу , мию двічі в день підлогу, руки миємо сто разів на день, дезинфікую іграшки… 

Моя дитина хвора. Шок і паніка.

Педіатр порадив звернутися за консультацією до лікаря-гематолога. Я не знала , що саме лікує цей лікар , але мені було дуже страшно. І в очах педіатра я побачила тривогу і непевність. 

Зателефонувала Роману , бо всі образи відійшли на другий план. Головне - наша дитина. 
Я пояснила йому все , що зрозуміла сама , сподіваючись , що він мене заспокоє , як робив це раніше , коли ми ще були щасливі разом. 
Обговоривши всі деталі,  ми вирішили везти дитину в Київ в ОХМАТДИТ. Я зателефонувала і запитала чи приймуть вони нас і почула відповідь найприємнішої жінки в світі , що вони дуже чекають на нас і обов’язково допоможуть, бо вони лікують всіх діток України. 
Ми взяли з собою цілу сумку грошей , бо готові були до всього. Віддати все на світі, аби вилікувати дитину.Таки , гематолог - це лікар , що лікує захворювання крові. 
Але гроші нам не знадобились . 
Прекрасний лікар-гематолог провів обстеження, призначив додаткові аналізи і на наступний день повідомив нам результат: наша дитина цілком здорова. Просто , скоріш за все , перенесла тяжке інфекційне захворювання і як наслідок організм дуже сильно  ослаб . Виписав нам деякі препарати і  надав рекомендації . З милою посмішкою запитав чи може він нам ще чимось допомогти і відмовився від  запропонованих грошей. Порадив скористатися можливістю і розважитись всією сімʼєю поки ми в Києві , і чудова погода. Також нагадав , що в щасливих батьків діти хворіють трошки рідше. «Тому вперед , насолоджуйтесь життям, будьте здорові і щасливі!» - сказав Олександр Дмитрович на останок. 
 

В цей момент ми відчули неабияке полегшення. Ніби гора з плечей звалилася. На радощах аж обійнялися . А опісля раптових обіймів не знали куди себе подіти від незручності.