Книги Українською Мовою » 💛 Детектив » Збираючи пазл минулого, Йоанна Овсієнко 📚 - Українською

Читати книгу - "Збираючи пазл минулого, Йоанна Овсієнко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Збираючи пазл минулого" автора Йоанна Овсієнко. Жанр книги: 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 30
Перейти на сторінку:

Та все-таки з цим доведеться зіткнутися потім, а зараз на часі зовсім інші питання.

— Усе добре, — визнаю, не знайшовши у власному вигляді жодного недоліку.

— От і чудово.

Здивовано озираюсь на знайомий голос, який аж ніяк не очікувала почути до початку заходу. Коло дверей і справді стоїть Денис, і просто неможливо не звернути увагу, у смокінгу він виглядає просто фантастично. Справжній Джеймс Бонд, не інакше.

Побачивши шефа цілої компанії, стиліст поспішно залишає кімнату для приготувань, залишаючи нас наодинці.

— Що ти тут робиш? Я думала, ми побачимося вже на вечірці.

— Не зміг стриматися від спокуси побачити тебе, — губи Дениса розтягуються в лукаву посмішку. — Варто визнати, ти виглядаєш неймовірно спокусливо. Якби нам не треба було з’явитися перед пресою буквально через десять хвилин, я б узяв тебе тут і зараз. Та нічого, коли все закінчиться, на нас чекає ще та запальна нічка.

Від його слів мене одразу ж кидає в жар. Інколи цей чоловік здається мені просто ненаситним у сексуальному плані.

~~~

Прийом виявляється не таким страшним, як мені видавалося. Так, зіткнутися з підвищеною увагою преси і справді не найбільше задоволення, проте завдяки ретельній підготовці від PR-менеджерів компанії я успішно даю раду навіть з найбільш підступними питаннями.

Засмучує тільки той факт, що Денис тримається осторонь, очевидно, не маючи наміру афішувати наші стосунки. І начебто й можна його зрозуміти, оскільки ми ще не так довго разом, проте все-таки в глибині душі мені б хотілося, щоб він публічно оголосив нас парою.

— У вас усе гаразд?

З роздумів мене вириває глибокий баритон. Розмірковуючи про наші з Денисом стосунки, я й не помітила, як до мене підійшов молодик з густою рудою шевелюрою на голові та великою кількістю ластовиння. Його зовнішність аж ніяк не можна назвати типово привабливою, проте все-таки є в ньому щось особливе.

— Так-так, усе добре, — поспішно запевняю. — Просто замислилась.

— Мабуть, нелегко вам тримати стервозне лице весь вечір.

І можна було б образитися на ці слова, але цей чоловік промовив їх з таким щирим співчуттям, що мені залишається тільки розсміятися.

— Повірте, усе не так погано. Мені добре платять за цю роботу.

— Знаю, — киває він, а тоді, помітивши мій здивований погляд, пояснює: — Я очолюю фінансовий департамент. Ігор Сріблистий, до речі.

Чоловік простягує мені руку, і я без жодних вагань потискаю її.

— Аліса Адамович.

Охоче поринаю у ненав’язливу легку розмову з Ігорем. Скоріше за все, нам більше ніколи не доведеться побачитися, що ми двоє чудово усвідомлюємо. Та саме цей факт і додає приємної розслабленості та грайливості до бесіди. Усе це не має жодних підтекстів і наслідків.

Принаймні, так мені здається, доки несподівано поруч не з’являться Денис. Його перекошене від гніву обличчя одразу ж дає зрозуміти, що виникла якась дуже серйозна проблема.

— Алісо, можна з тобою поговорити? — Денис наполегливо киває у бік службових приміщень.

Очевидно, на таке питання існує тільки єдина відповідь.

— Так, звісно.

Пояснювати Ігорю нічого не потрібно, оскільки він і сам прекрасно розуміє, що відмовити босу всієї компанії просто неможливо.

Слухняно слідую за Денисом, намагаючись здогадатися, що саме могло статися, проте нічого так і не приходить до голови.

— У чому справа? — стурбовано запитую, коли ми нарешті зупиняємося в порожньому та погано освітленому коридорі, призначеному для термінової евакуації у разі надзвичайних випадків.

— І ти ще питаєш… — цідить крізь зуби Денис, а тоді несподівано грубо штовхає мене, змушуючи боляче вдаритися спиною в бетонну стіну. — Ти дійсно вважаєш свою поведінку допустимою? Навіщо ти зваблювала того нікчему?

Його шалений тиск вибиває мене з колії. Від цього чоловіка такого аж ніяк не можна було очікувати. Налякана, я не здатна привести думки до ладу, тому тільки й можу, що замерти на місці.

— Я не… — белькочу, проте Денис не бажає мене слухати.

— Не варто виправдовуватися. Усе це даремно, бо я все бачив на власні очі. У такому наряді так розв’язно спілкувати з чоловіком — звісно ж, ти хотіла затягти його до ліжка…

Та поки він розпинається, перший шок помалу спадає. У голові розвиднюється, так що помалу починаю дивитися на ситуацію під новим кутом. І тепер страх у голові витісняється справедливим обуренням.

— Що за хрінь ти мелиш?! — різко перебиваю Дениса, змушуючи його просто таки оторопіти від такої несподівано сміливої поведінки. — Ти прекрасно знаєш, що я б ніколи так не вирядилася, якби цього не вимагалося по роботі для тебе. Що стосується Ігоря, то я просто старалася гарно провести час, оскільки ти тупо покинув мене. Не бажаєш світитися з простою моделькою? Твоє право, тільки тоді не заявляй на мене своє право. Ти мною не володієш.

Висказавши все це, я йду. По щокам течуть сльози, руйнуючи весь хитромудрий макіяж, але це вже не має жодного значення. Я йду, ставлячи крапку в цій історії.

Даремно я сподівалася зажити новим життям. Усі надії на краще виявилися даремними.

1 ... 19 20 21 ... 30
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збираючи пазл минулого, Йоанна Овсієнко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збираючи пазл минулого, Йоанна Овсієнко"