Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Вест красномовно знизав плечима.

— Згоден. Але бачиш, Весте. Цього разу сталася певна накладка. Через те, що вибір кандидатів та дисциплін для тестування відбувається «на сліпу», зовсім не враховуються їхні особисті справи.

Ортний трохи помовчав.

— Загалом, боєць, тобі доведеться складати норматив із плавання. Дистанція — п'ять кілометрів.

Вест, як і раніше, не розумів стурбованості офіцера.

— Ти, звичайно, можеш відмовитись від випробування. Я вже навіть переговорив із чорбаджі, та й начмед наш готовий надати комісії відповідну довідку… Але все не так просто, хлопче. Незважаючи на те, що тобі офіційно ніякого осуду не оголосять, в особистій справі Веста Климука з'явиться дуже погана позначка. І вся твоя подальша служба протікатиме по найглухіших гарнізонах, без жодних перспектив. Розумієш, про що я?

— Ні, одабаші ...

Вест і справді ніяк не міг збагнути: через що офіцер такий стривожений.

— Я незрозуміло пояснюю? — здивувався той. — Добре. Скажу простіше. Командування Корпусу вважає, що кожен яничар, незалежно від свого походження та інших особистих характеристик, зобов'язаний виконати усі нормативи. Тепер зрозуміло?

— Зрозуміло, одабаші. Тільки чому я повинен відмовлятися від іспиту? Мені далеко до чемпіона Оджака, але таку дистанцію я точно зможу пропливти.

— Впевнений?

— Абсолютно.

Ортний Хмель вивів якісь дані на свій робочий дисплей, пробіг поглядом і ще раз гмикнув.

— Мабуть, друкарська помилка. Вест, нагадай, звідки ти родом?

— Планета Обстинатка, із системи Альфи Тільця.

— І ти готовий взяти участь у випробуваннях із запливу на п'ять кілометрів? У відкритому морі?

— Так, одабаші. Готовий…

— Ну, гаразд… Іди… — у голосі ортного звучало неприховане здивування. — Молодець, хлопче. Я радий, що ти мій курсант.