Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

Від штабного корпусу й до лави біля медчастини Вест добрів, як у напівсні. Втім, подумати хлопцеві було над чим. Занадто багато води з'явилося у його житті за останні дні. У суто буквальному значенні цього слова. Занадто багато навіть для жителя Аквавіти, а не лише уродженця Обстинатки. І якось все раптово...

Ще кілька днів тому курсант Климук не переймався жодним морем у Всесвіті взагалі, і на Інокині зокрема. А дива почалися того ранку, коли Вест викупався за наказом незнайомого офіцера, якого після єдиної спільної пробіжки більше жодного разу не зустрічав. Втім, у таборі одночасно перебуває понад дві тисячі курсантів та сотні офіцерів. І їхні орбіти, і навіть траєкторії, через різні навчальні плани і службові розпорядки, цілком можуть взагалі не перетинатися.

Море… Частина Світового океану, відокремлена сушею чи піднесеннями підводного рельєфу. Відрізняється від Світового океану також гідрологічним, метеорологічним та кліматичним режимом, що пов'язано з їх окраїнним становищем щодо океанів та уповільнення водообміну через обмеженість зв'язку з відкритою частиною. Це, якщо вірити енциклопедії, а так — лише дуже велика і глибока калюжа. Природна ємність заповнена рідиною, непридатною для дихання, якщо ти не забезпечений зябрами або гідрокостюмом.

Ні, Вест не був зовсім диким і бачив безліч ігрових та документальних фільмів, в яких дуже достовірно та мальовничо розповідалося про красу підводного світу. Але, він також переглянув безліч сюжетів про зіркові війни і черепашок-ніндзя. І що ж тепер? Це теж, накажете, приймати на віру? Втім, якщо накажуть…

А поки курсант Климук бачив лише два різновиди водойм, і в жодному з них і мови не могло бути про наявність якогось життя та краси. Моря рідної планети дихали смертельною небезпекою, а Інокині — пусткою. І вся їхня відмінність зводилася до одного — вода на Обстинатці гарчала і скалила ікла, немов скажений пес, а тут — пестилася, як грайливе кошеня.

І лише одного разу, за весь час існування навчального табору, море Інокині показало свої кігті, подряпавши до крові Тоню. Чомусь саме в його присутності.

Вест похитав головою. Думки, як завжди, самовільно звернули в іншому напрямку. Причому тут взагалі порівняльні характеристики морів, якщо будь-який уродженець Обстинатки любить воду не більше ніж кішка чи курка? А він, ні сіло, ні впало, взяв і потягнув кохану дівчину купатися. Змій може запросити свою подругу політати? А тигр тигрицю — зернятка поклювати, та бананами поласувати?

Ось де нонсенс!

І якщо вже починати розбиратися, то в першу чергу слід збагнути: що сталося з Вестом у те ранкове купання, після якого він перестав ставитись до води, як до ворожої стихії. А ще важливіше усвідомити: чи тотожні у даному випадку поняття: «після цього» і «внаслідок цього»?

— Не завантажуйся, боєць, потонеш…

Поруч із лавкою зупинився темношкірий курсант із паралельного потоку, здається, Раст. Весту він був знайомий завдяки волейболу. Команди їх орт протистояли кілька разів у чемпіонаті табору. Двічі перемогла команда Веста, один раз у додатковий час. І тричі — команда Раста. Саме цей хлопець запам'ятався Весту сильними подачами.

— Такі, як ви, не тонуть… — голос старшини долинув з-за спини Климука. — Крокуй далі. Чи карантинна лінія не для всіх намальована? Хочеш змінити товариша на лікарняному ліжку? Це ми запросто. У мене ще стільки не вимитих приміщень залишилося.

— Важкий випадок, — пробурмотів Раст. — Як сказав медбрат, намагаючись витягнути одного старшину з-під гусениці БМП.

— Ти щось процвірінькав, боєць? — голос був зовсім поруч, але Вест і не подумав підвестися.

— Ні, ні, старшина, — театрально підняв руки Раст. — Вам почулося. Тут дуже сильне відлуння, присягаю парадним ковпаком чорбаджі Самсона.

— Так, так… — погодився Змій. — Я й справді нікого не бачу.

— Удачі… — Раст зробив звірячу пику, підморгнув Весту і квапливо попрямував геть. Солдатська мудрість: «Тримайся подалі від начальства та ближче до кухні», — продовжувала працювати незважаючи на неймовірну давнину тих часів, коли її вперше озвучили.

— Сильно дісталося? — старшина присів поруч із Вестом. — Не бери в голову, хлопче. Навряд чи тут щось особисте. Звичайна схема. Сам розумієш, якщо зброю не драїти, вона іржавіє. Так і особовий склад. Ваш ортний командир ще м'який. Ось Керим-ага з двадцять другої — той справжній звір. Ну, так і його орта найкраща з усіх початкових курсів.

— Дякую, — Вест від несподіванки навіть розгубився. — Я просто замислився...

— Замислився?! — Змій гмикнув. — Кинь, хлопче. Думатимеш, коли плечі погони з зірками придавлять і тобі доведеться відповідати за життя таких же дуболомів, як ти зараз. А поки що в тебе завдання простіше: швидко і точно реагувати на зміни оточення. Про що, хоч сумуєш? Якщо про дівчисько своє, то це дарма — вона скоро видужає.

— Мене обрала комісія для випробування? — Вест мимоволі піддався на довірчий тон старшини.

— Дисципліна?

— Плавання.

— Заплив на п'ять кілометрів?

— Угу...

— То чого ти паришся? Це швидше психологічний тест. У гідрокостюмі ще ніхто не потонув. Уся проблема в тому, як ти поведешся, коли навколо не залишиться нікого, а тільки нескінченна синь над і під тобою. Деякі не витримують.