Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— І що?

— Поповнюють адміністративні служби. Там також потрібні люди. До речі, а ти знаєш, чому саме п'ять кілометрів, а не чотири чи сім?

Вест заперечливо похитав головою.

— О, це гарна легенда. Одного разу, ще до ери пороху, вороги взяли в облогу фортецю на березі затоки. І щоб привести допомогу, треба було переплисти її. Усі човни, як ти розумієш, охоронялися ворогом. Тоді гінцями зголосилося кілька бійців з яничарської орти.

— Вони, звичайно, змогли, встигли, і допомога прийшла вчасно… — знизав плечима Вест. — Ще одна гарна казка.

— Так, хлопче, — Змій насупився. — Лише гарна казка… Але я не встиг сказати, що з десятка сміливців до протилежного берега доплив лише один. Справа, бачиш, була взимку, в лютому — найхолоднішому місяці у тих широтах.

— Вибачте, ага.

— Не вибачайся, хлопче, — голос старшини помітно потеплішав. — Мене серед тих героїв не було… Але за те, що ти правильні слова сказав, я дам тобі одну річ. Раніше вони входили до обов'язкового набору порятунку бойових плавців. Пішли зі мною. Наразі їх більше не роблять. Інші технології… А штучка дуже корисна, особливо, якщо на когось чекає перша зустріч з Блакитною безоднею.