Читати книгу - "Пацієнт, Трюде Тейге"

— Нам потрібна жінка, — сказав він, жартівливо штурхнувши її під бік, коли вони торік зустрілися на якомусь літньому святі.

Тому Кайса з певною надією ішла на сьогоднішню зустріч з ним і — на її здивування — ще й з редактором новинного відділу. Розмова була не зовсім про те, чого вона сподівалася. Реструктуризація, реорганізація, надлишкові потужності, втрати прибутків від реклами, низькі глядацькі рейтинги, більші інвестування в інтернет, зменшення ресурсів для вкладання в лінійне телебачення. Вона зрозуміла, куди вони хилять, коли мова зайшла про талановитих журналістів, які прийшли в політичну редакцію за час її відсутності. Її «тимчасова» заміна — амбіційна, «молода й зажерлива». Не зрозумій неправильно, казали вони, але от у загальній редакції ситуація значно гірша, там, справді, потребують фахівця з її потугою, який міг би надихнути зі старту, підняти на гідний рівень кейс-журналістику, знаходити теми для авторських статей, які б «торкали», матеріали з «живчиком», так, як вона це класно вміє, і насамперед «добрі матеріали для нету». Що вона на це скаже?

Кайса нічого не сказала, лише запитала, чи знайшли вже вони коментатора. Завідувач редакції новин, не дивлячись їй в очі, відповів, що відтепер потреба в коментаторах зменшиться, тож їм достатньо одного, того, що вже є.

Бреше, подумала вона. Він уже вибрав іншого. Одного з хлопців. Когось з тих, з ким попиває пиво у вільний час.

А документалістика? Ні, дуже затратна сфера, потребує людського ресурсу й коштів — такою була відповідь.

Увесь її професійний набуток? — усе, в чому вона була неперевершеною, її знання, компетенції, широка мережа контактів серед норвезьких політиків — більше нікого не цікавив. Тепер цікавили «молоді й зажерливі». Тепер цінувалася бульварна журналістика, яка спонукала б до масових переглядів у неті, а власники задоволено потирали б руки. І, як продовження цих невеселих думок, зринуло в голові інше, про що вона не хотіла думати: а якщо в неї рак?

Кайса й словом не обмовилася, що вона про все це міркує, нічим не зрадила свого розчарування й образи, лише сказала, що подумає.

— Привіт, Кайсо!

Вона швидко витерла очі й обернулася до чоловіка, який простував до неї. То був Нільс Лієр-Гольм, її колишній колега на Каналі-4, а тепер коментатор газети «VG».

— Тебе бракує в Стуртинґу, — сказав він.

Кайса силувано всміхнулася.

— Щось трапилося? — Нільс уважно придивився до неї.

Вона сковтнула грудку в горлі.

— Підемо на каву? — запитав Нільс.

Кайса глянула на годинника і кивнула.

Вони знайшли вільний столик під вікном у кав’ярні за рогом. Взяли каву, Нільс замовив по шматочку «наполеона».

— Я розумію, як це прикро! Звільнити тебе з політичної редакції і послати бігати за пожежними автомобілями! Ідіоти! — обурився Нільс, коли Кайса розповіла йому про зустріч з шефами Каналу-4.

— Не знаю, як бути далі. — Кайса зізналася, що планує разом з родиною повернутися до літа в Аскер. — Мені треба виходити на роботу.

— Ну, там працювати ти не повинна, — впевнено сказав Нільс.

— Всюди скорочення, важко буде знайти роботу.

— Все владнається, я навіть не сумніваюся. Якщо зможу чимось допомогти, допоможу, звертайся. Радо замовлю за тебе слово. А якщо почую щось цікавеньке, відразу дам знати.

Кайса вдячно всміхнулася, їй аж полегшало на душі. Все владнається.

— Отже, життя в дідька на задвірках стало нестерпним?

— Та ні, життя на задвірках чудове, просто важко, коли чоловік щодня мотається аж в Осло.

— Я чув, що в тебе там, по сусідству, сталося убивство?

— Так, на тому ж острові, але в іншому селі. Пам’ятаєш «справу Юлії»? Жертву знайшли в морі неподалік її будинку.

— Ого! — Нільс з’їв останній шматочок торта й поволі вишкрябував тарілку.

— А ти? Як тобі ведеться? — поцікавилася Кайса.

Нільс облизав виделку.

— Нормально, мені дуже подобається працювати у «VG».

— А в особистому житті?

— Як завжди.

— Досі парубкуєш?

— Угу…

Вони поговорили про те й се, здебільшого все ж про політику. Нільс зібрався іти, квапився на інтерв’ю з міністром закордонних справ, мали говорити про наслідки британського brexit для Норвегії. Кайса дивилася йому вслід. «Жінка в житті йому б не завадила, — подумала вона, — але важко, мабуть, знайти таку ж зануду собі до пари». Невдовзі після того, як вони почали працювати разом, їм замовили серію репортажів про норвезькі продуктові шоп-тури до Швеції. Вона й оператор забирали його з дому, з розкішної вілли на Сместаді. Нільс ніколи нічого про себе не розповідав, але, судячи з будинку, жив дуже заможно. Дехто з його колег висловлював здогади, що він, можливо, гомосексуаліст. Але Кайса в таке не вірила. Просто він був якийсь неоковирний з жінками. Хто ж поведеться на чоловіка, який на побаченні може дві години торочити про правила ведення переговорів.

* * *

Кайса зціпила зуби, коли ліву грудь затиснули між двома скляними пластинами мамографа. Вона записалася на три види діагностики: мамографію, ультразвук і прийом онколога. Стати на загальну чергу в державній лікарні, як вона ставала минулого разу, виявивши гульку в грудях, цього разу було не актуально. Три тижні чекання на обстеження виявилися тоді нестерпними.

Онколог серйозно дивився на Кайсу.

— Якщо вже маєте намір повернутися в Аскер, то підлягатимете нагляду в Центрі діагностики раку грудей у Вестре Вікен — це в Драммені. Я вже розмовляв з ними. Там ви будете в надійних руках, тамтешні лікарі найкращі в країні.

У неї рак.

— Не можемо нічого стверджувати, доки не отримаємо результатів біопсії, — вів далі лікар.

— Але як ви думаєте?

— З того, що я бачу, можу радити вам налаштуватися на діагностування онкології. У будь-якому разі, операція необхідна, пухлину треба вирізати. Беріть CD зі знімками і якнайшвидше везіть їх до Драммена.

Мало часу. Уже. Якнайшвидше. Негайно. Все серйозно, просто лікар не хоче казати цього відкрито. Перекладає відповідальність повідомлення, що я смертельно хвора, на лікаря у Драммені.

— А що з метастазами?

— Цього ми ще знати не можемо. Під час операції доведеться вирізати лімфатичну залозу — або й не одну — під пахвою, щоб побачити, чи пішли метастази.

— А що тепер?

— Ми повідомимо Центр про ваш візит. Тоді вам ще цього тижня встигнуть визначити статус. Інший варіант: ми вишлемо знімки поштою, але це займе два дні. Щоправда, ви цілком можете й зачекати ще один тиждень до визначення остаточного діагнозу.

Я мушу поквапитися, якнайшвидше поїхати до Драммена. Тоді, можливо,