Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Найкраще життя Віки, Rada Lia 📚 - Українською

Читати книгу - "Найкраще життя Віки, Rada Lia"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Найкраще життя Віки" автора Rada Lia. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:
Розділ 12

Перше, що відчула Віка — різкий запах нашатирного спирту. Вона розплющила очі. Біла стеля, стіни, збоку перелякана медсестричка, яка той спирт їй до носа й підсунула. Кілька секунд абсолютного нерозуміння, де вона і що відбувається. Згадала. Її накрила хвиля болю. Віка відсунула руку медсестри й спробувала сісти. В голові запаморочилося. 

— Де він?

— Забрали до моргу. Мають зафіксувати причину смерті, — дівчина ховала очі від Віки. — Після цього можна буде забрати тіло й поховати.

— Я можу йти?

— Я би рекомендувала трохи полежати, бо ж ви…

Не дослухавши, Віка встала з ліжка й попрямувала до виходу. У коридорі сиділи якісь люди, бігали лікарі. 

“Як вони можуть просто жити, — думала вона, — коли Артема більше немає. Як взагалі цей світ може існувати без нього?”

Після цієї думки вона зупинилася. Дівчина ошелешено озирнулася й повторила вже вголос:

— Цей світ. О Боже.

Не дивлячись на легку памороч у голові, вона вибігла з лікарні.

— Як я відразу не згадала, — шепотіла Віка, біжучи вулицею. — Артем помер лише в цьому світі. Але я можу знайти місце, де він ще живий. Я можу повернути свого Артема. 

Її очі блищали, думки плуталися. Вона викликала таксі й вже за десять хвилин вийшла з машини біля під’їзду будинку, де вона провела найкращі кілька місяців у своєму житті. Дівчина піднялася на шостий поверх й забігла до квартири. На мить заклякла. Здавалося, що всі її нутрощі стиснулися від болю. Шпалери, підлога, меблі та навіть одяг у коридорі на вішалці — все нагадувало про нього. 

Дівчина схопила зі столика ключі й з усієї сили жбурнула на підлогу. Потім підхопила їх знову й помчала геть із квартири. Вискочила з під’їзду та відразу попрямувала у бік бару “Хмільний двір”. Холодний пронизливий вітер розвівав її волосся. Сонце зайшло за хмари. Ніби сама природа розділяла її біль й не могла зрозуміти, як так вийшло. 

Віка зайшла всередину вже звичного для неї пустого приміщення. Як завжди привітний бармен посміхнувся й запитав, чого вона бажає.

— Світле пиво й форель, — бовкнула Віка й відразу пішла до столика у кутку бару. 

Втупилася поглядом у вікно. Згадалися моменти з Артемом у її справжній реальності. Як вона зраділа, коли він збирався зустрітися з нею ще раз. А потім безліч щасливих моментів з цим Артемом в нинішньому світі, де зійшлося все, про що вона мріяла — вона знайшла кохання свого життя, улюблену справу й стала вродливою. Дівчина почала посміхатися. Та наступної миті посмішка сповзла з її обличчя. Вона згадала момент, коли машина збила Артема. Тоді їй здалося, що щось в постаті водія було невловимо знайоме. Зараз вона була майже впевнена, що за кермом сидів Анатолій. 

— Невже це через мене? — прошепотіла вона ошелешено. — О, Боже, його вбили через мене. 

Їй здалося, що в приміщенні не вистачає повітря й вона почала відкривати рота, неначе риба, яку викинуло на берег, щоб вдихнути більше повітря. Почало нудити. З'явилося стійке відчуття, що вона помирає. Віка встала з-за столу й швидко пішла до вбиральні. Увімкнула воду, яка виявилася не просто холодною, а крижаною. Приємний доторк води привів її до тями. Вона сперлася руками на умивальник й подивилася на своє відображення у дзеркалі. Звідти на неї дивилася красива, струнка молода жінка. Щоправда, її обличчя напухле від сліз й погляд був дещо божевільним. 

— Якби я могла повернути Артема в обмін на зовнішність, то віддала би її без роздумів. Якими неважливими речами я переймалася...

Вона ще раз наповнила долоні крижаною водою й приклала їх до щік. Потім протерла обличчя сухою серветкою й повернулася до свого столика. Пити не хотілося. В її душі жевріла остання надія зустрітися з коханим в іншій реальності. Тож вона розплатилася й, нічого не пояснюючи здивованому бармену, поспішила додому.

Будинок, де жили вони з Артемом. Під'їзд, де провели найкращі дні життя вони з Артемом. Артемова квартира. Тремтячими пальцями вона дістала ключі з сумки. Подих перехопило. Грудну клітку стисло так, що вона не могла ні вдихнути, ні видихнути. Дівчина вставила ключа в отвір й повернула. Штовхнула двері… 

Пустий коридор. Ті самі шпалери. Столик біля дверей. Наступної миті очі Віки розширилися від здивування. На зустріч їй вибіг кіт Васька.

— Няв! — пролунало радісне.

— Васька, ти знову є! — вигукнула Віка.

— Ну звичайно, ця нагла пика тут є, а де їй бути? — з кімнати вийшов Артем. — А ти чого так довго? Ти ж збиралася лише вино купити. Тебе тільки за смертю посилати.

Віка глибоко вдихнула. Потім ще раз. Її серце закалатало як скажене. Вона заверещала й кинулася Артему на шию.

— Ти живий! Слава Богу, ти живий!

— Та що це з тобою? — він посміхнувся й обійняв дівчину. — Я звичайно розумію, що на такого красеня як я, так і треба реагувати, — чоловік розсміявся, — та здається, це занадто. Ми не бачилися лише кілька годин. 

Віка на його слова не зважала, продовжуючи притискатися до чоловіка й триматися за нього з твердим наміром більше ніколи в своєму житті не відпускати.

Раптом вона помітила в кутку спортивний рюкзак.

— Твій?

— Вік, ми вже про це говорили. Я ж пообіцяв, що не буду ходити в походи з друзями без тебе. Просто виставив його в коридор, бо в кімнаті місця мало.

“Ох, ну нічого собі, — промайнула у неї думка. — Здається, я повернулася у свою справжню реальність”. 

Вона насилу випустила чоловіка з обіймів й підійшла до дзеркала у коридорі. Боязко поглянула на своє відображення. На неї дивилася звідти симпатична молода дівчина. Не худорлява, однак і не тої комплекції, яка в неї була у її першій реальності.

— Я тут худіша, — розчаровано промовила. Її здогадка виявилася невірною. 

— Ну, ви з Ваською переїхали до мене лише три місяці тому. А спортом ми займаємося ще менше, — відповів Артем. — Ми ж вирішили з тобою міняти спосіб життя поступово. Тому й немає швидких результатів. Але потерпи ще кілька місяців. Я знаю, що це нелегко, — він підійшов до неї ззаду й обійняв.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найкраще життя Віки, Rada Lia», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Найкраще життя Віки, Rada Lia» жанру - 💛 Любовна фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Найкраще життя Віки, Rada Lia"