Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

На щастя для борців за честь, Тівашу досить швидко набридло спостерігати за їхнім тупцюванням біля дверей і вислуховувати мляві погрози. Тому він затис у пахві папку з котрої неохайно стирчали аркуші паперу і вдав, що просто проходив повз, навіщось озирнувшись і зацікавившись тим, що відбувається. А дізнавшись, що шо-Вітур збирається пошукати в ліжку імператора свою дочку, тільки хмикнув і послав одного з рішучих вартових за Власником Земель.

Борці за честь провели вартового здивованими поглядами.

А через якийсь десяток хвилин ці погляди стали невпевненими і приголомшеними, тому що разом з ним прийшов Ромул, позіхаючи в руку. Він з виразом всесвітнього терпіння на обличчі вислухав Тіваша, кивнув і дозволив пошукати «бідну дівчинку», раз її татку з ранку нема більше чим зайнятися. Хоча краще він пошукав би її в іншому місці.

Те, що це був натяк, шо-Вітур зрозумів, коли ніжну Біляну в ліжку імператора справді знайшли. Щоправда, із стороннім чоловіком.

— І через цю дурницю мене розбудили? — стомлено спитав Ромул, подивившись на перелякану спокусницю і не менш переляканого головного мага.

— Але цього не може бути, — відмовився вірити власним очам бідний татусь, який зовсім недавно уявляв себе тестем цілого імператора. — У неї немає причин, щоб…

Ромул навіть слухати цей лепет не став.

— Мозків у вашої дочки немає! — впевнено припечатав, трохи змастивши враження черговим позіханням. — Це ж треба додуматися, пошкодити захист на вікні, щоб залізти в спальню імператора і спокусити там мага, що прийшов захист перевіряти і відновлювати. А я то думав, кому воно знадобилося? Зрозуміло було, що не помітити таке неможливо і що я в кімнаті з пошкодженим захистом не залишусь. А тут ось яка складна інтрига.

Дівчина і маг невпевнено перезирнулися.

— Сподіваюся, до вечора ця чудова пара одружиться та поїде геть, — додав імператор. — Тому що такого нахабства я терпіти не маю наміру. Гаразд, дівчина надто юна і, схоже, дурна. Але мій головний маг повинен був розуміти, наскільки мені не сподобається подібна картина. А якщо не зрозумів, значить своєї посади точно не гідний.

Висловившись, Ромул розвернувся і у супроводі варти і Тіваша пішов.

А захисники дівочої честі та чудова пара залишилися. Під наглядом інших вартових. І деякий час вони навіть не рухалися, явно не розуміючи, як могли в це все вляпатися. Зрозуміло ж, що тих, хто прийшов засвідчити спокусу цнотливої діви, імператор теж не забуде. А якщо забуде, йому нагадає незрозумілий хлопець з його незрозумілими повноваженнями, що вміє наганяти остраху однією своєю присутністю і підозрюваний у тому, що якимось чином зумів замінити при дворі вовчицю Ловарі.

Ось так тихо і непомітно, поки вони інтригували і ділили посади, з'явився цей страшний тип і захопив собі частину влади.

Втім, у те, що на нього не будуть робити замах Тіваш все одно не вірив. Швидше дивувався, що досі нічого такого не сталося. Мабуть, усі надто зайняті собою і поки не помічають очевидних речей.

***

Весілля у прекрасної Біляни вийшло тихе, скромне і дещо зім'яте. Подружки дивилися з неприхованою зловтіхою, тітка-маг майже з жахом і недовірою, а тато здригався від будь-якого гучного звуку, щоправда, так нікому й не сказав чому. А на шляху від храму в нижньому місті, де довелося проводити церемонію, бо жерці верхнього несподівано взяли і дружно захворіли, з темного провулка вискочив скуйовджений бородатий дід у лахмітті та з палицею в руках. І, виблискуючи підозріло молодими очима, почав говорити, що ця ось уже не діва — провісниця, котра стала початком чогось поганого. І що вона винна в тому, що в місті можуть з'явитися крилаті чудовиська, схожі на те, котре убили на островах дохлого дракона. Що тепер ті, хто цих чудовиськ принесе, точно знають, що в місті є дуже дурні і жадібні дівчата і їм чудовиськ і вручать, занапастивши і їх і безліч ні в чому не винних людей. А якщо не знайдуть дівчат, то знайдуть жадібних і нерозумних чоловіків, як тато тої, яка вже не діва.

Вартові безумця не чіпали, просто не підпускали його надто близько до білої, як крейда, Біляни, нареченого та гостей. А коли дід, висловившись і змахнувши наостанок палицею, забрався у свій провулок, кілька подружок, що відстали від нареченої, щоб перемити їй кісточки, почули, діалог вартового і мага-захисника.

— Цікаво, пророк чи божевільний? — Запитав вартовий, поправляючи наплічник.

— Пророк. У ньому є сила, — впевнено відповів маг.

— Дохла черепаха, — сумно зітхнув вартовий. — І що ж це за чудовиська з дохлими драконами?

— Чудовисько — не знаю. А дракон, мабуть, архіпелаг со-Ялата. У них там щось трапилося. Навіть у канцелярію надійшов лист із попередженням та проханням придивитися до магів та стародавніх скриньок, які намагаються пронести до палацу. Он верхня варта зараз перевіряє всіх, хто крутиться біля палацу.

— Дохла черепаха, — майже простогнав вартовий. — Якщо Ловарі вирішила попередити сина суперниці, сталося там щось справді страшне.

Маг лише кивнув.

А надвечір про цю розмову в палаці знали всі, навіть найостанніші помічники кухарів і конюхів. А зранку чутки про Хребт Дракона, чудовиськ, чужих магів і скриньок почали розповзатися містом. І пророка почали шукати, щоб розпитати докладніше. Але він як у воду канув. А після тривалих пошуків та опитування портових мешканців у городян з'явилися підозри, що це якийсь добрий бог намагався попередити, як міг. Ну і попередив.

За що йому честь та хвала.

Багато городян після такого висновку навіть сходили до храмів, щоб подякувати всім богам, які є. Так, про всяк випадок. І випили за здоров'я імператора, котрий зробив те саме.

***

— Ненавиджу його за це, — похмуро сказала Біра, зупинившись у дверях. — Минулого разу він так само зник. Всіх розігнав і просто зник, навіть попелу не залишилося, наче весь перетворився на чисту енергію. Ненавиджу.