Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Схоже, деякі з якостей моєї пари я вже знаю: це турбота і підтримка, проявлені до мене раніше, а також хороший аналітичний розум. Але зачекайте, у мене з'явилося запитання, яке я й озвучила:

- Ви вже використовували заклинання для пошуку Бет? Але як? Вона говорила, що активувала артефакт, який блокує цю можливість.

Ситуацію прояснив Тес:

- Ну, ми збагнули, що якщо Бет вагітна від Вірта, то можна виявити дитину за краплиною крові Вірта. Вони ж кровно пов'язані, і таким чином ми б вийшли на Бет. Але виявилося, що це заклинання показало місце розташування всієї рідні нашого друга. Ми поміркували, хто де знаходиться, і залишилося всього п'ять варіантів. Тож ми вирушили перевіряти їх і зустріли тут дядька Віртена, а потім і тебе.

Ага, все зрозуміло. Ну тоді справді залишається тільки вирушити в Сферлон. Звідти спробуємо прослідувати за запахом Бет. Але потрібно щось робити зі станом наших із Тесом тіл, інакше довго ми на ногах не протримаємося. Останню думку я й озвучила:

- Є якийсь засіб, щоб ми з Тесаром знову змогли нормально рухатись?

На мій подив відповів гном. Він був найбільш мовчазним у цій компанії, і я вже думала, що він так і не заговорить. Але він усе ж запропонував:

- У мене є настоянка моєї мами. Поставить вас на ноги в найкоротші терміни.

При цих словах усі присутні, крім гнома, скривилися, але схоже іншого виходу не було. Тому я погодилася на цей варіант:

- Добре. Давай настоянку.

Гном порився в себе в рюкзаку і дістав звідти фляжку. Простягнувши її мені, він вимовив:

- На смак вона не дуже приємна, але це дуже дієвий засіб. Потрібно зробити всього кілька ковтків.

Я взяла фляжку, і відсьорбнула з неї кілька ковтків, як сказав гном. Я одразу ж відчула такий жахливий смак, що захотілося терміново все виплюнути, і промити рот чистою водою. Гном вочевидь применшив, коли казав про смак настоянки. Але я пам'ятала, що ця рідина має допомогти, тому все ж проковтнула засіб.

До мене підійшов Тесар, і взяв у мене фляжку. Він також випив належну кількість рідини, при цьому на його обличчі з'явився досить кумедний вираз. Але за мить він змінився на цілком нормальний.

Майже відразу я відчула, як у моєму організмі почали відбуватися зміни, тіло стало наповнюватися енергією. Я вже могла не тільки спокійно й не хитаючись пройти до дверей і назад, а й бігати та стрибати. Це був стан, коли я відчувала, що можу зробити все, що захочу, навіть дістатися до балок на стелі. Хоча й не знаю, навіщо це мені.

Моє тіло було переповнене енергією, і я відчувала потужний позив діяти. Подивившись на Тесара, я побачила, що він також змінився. Він, як і я, прагнув до дій, це було видно з ледь помітних нервових посмикувань його ніг. Я точно так само, коли мені не терпиться до чогось приступити, а необхідно почекати, перш ніж діяти, нервово постукую однією з ніг, а то й двома відразу, по підлозі.

Щойно хлопці помітили, що і я, і Тесар вже в порядку, вони кинулися на вихід з дому, прихопивши з собою рюкзаки.

Але не встигли ми вийти, як я відчула небезпеку. Хвиля жаху й адреналіну буквально захлеснула мене з головою, і я встигла тільки прокричати:

- Небезпека!

Тієї ж миті на хлопців, які йшли попереду мене, буквально обрушилися удари з нізвідки. Але вони встигли вчасно зреагувати, ухилившись і вихопивши зброю.

Прямо переді мною билися з невидимими супротивниками Віртен і Крам. До них приєднався Тес, і я з жахом спостерігала, як він б'ється з цими невидимками. А що, якщо він пропустить удар? Якщо його поранять? Що мені робити? Я, звісно, іноді брала участь у бійках, але воїном ніколи не була. А для того, щоб битися з такими невидимими супротивниками, потрібні хороші рефлекси і навички бою, відпрацьовані не в одному бою.

Але що я можу зробити, щоб допомогти їм? Мій нюх, звісно, хороший, але в такому бою важлива швидкість реакції, а коли не бачиш супротивника, він не дуже допоможе. Я скоріше заваджу хлопцям.

Я в збентежених почуттях спостерігала за цією битвою. Найбільше я турбувалася за свого судженого. Ми, звісно, не так давно знаємо одне одного, але я вже встигла прив'язатися до нього. Не знаю, як в інших пар перевертнів відбувається процес знаходження пари, але я вже ні за що не хотіла втратити Теса. Це ще не справжнє кохання, але щира прихильність і потяг, який нікуди не подівся. Поки ці думки проносилися в моїй голові, інша, важливіша думка періодично спливала. Тільки б із ним нічого не сталося.

У цей час поруч зі мною стояв Антуан і виплітав якесь складне заклинання. Я буквально відчувала силу, що полилася з нього. Нарешті він зробив фінальний пас, і з наших супротивників наче зірвало вуаль, що приховувала їх від нас.

Звичайно, це виявилися дроу. Їх було всього троє, і я припустила, що це ті самі дроу, які пішли за мною через портал. Напевно, вони простежили за мною від лікарні до цього будинку, і вирішили напасти на нас, коли ми виходили з нього. Тільки мене мучило питання: навіщо було стільки чекати? Чому вони не напали раніше? Наприклад, коли я була в лікарні? Або коли хлопці транспортували моє несвідоме тіло в цей будинок?

Мені одразу ж спало на думку, що вони могли вважати, що в лікарні я перебуваю під захистом тих магів, які мене врятували. Але чому тоді вони не напали, коли я покинула лікарню? На це запитання я не знала відповіді.