Читати книгу - "Чому ми вороги?, Віталій"

Після арешту найманців, які намагалися їх зупинити, Аліна та Максим відчули тимчасове полегшення. Проте, головне питання залишалося відкритим: хто ж насправді стояв за усіма цими злочинами та маніпуляціями? Хто протягом століття ретельно оберігав брехню про давню ворожнечу?

Знайдені в старому млині документи чітко вказували на адвоката Лисенка як на головного винуватця трагічних подій минулого. Проте, його вже давно не було серед живих. Виникало логічне запитання: хто продовжував його справу, хто так відчайдушно намагався поховати правду?

Розмірковуючи над цим, Аліна згадала про дивну поведінку деяких членів їхніх родин, про їхнє небажання говорити про минуле, про їхню приховану ворожість. Підозра знову закралася в її серце. Невже хтось із їхніх близьких був причетний до цієї багаторічної брехні?

Максим також не міг позбутися тривожних думок. Він згадав про велику фінансову операцію, здійснену його прадідусем після закінчення судового процесу. Джерело цих коштів так і залишилося невідомим. Чи міг його прадід знати про злочин адвоката Лисенка та отримати вигоду зі зникнення ікони?

Вони вирішили провести власне розслідування всередині своїх родин, обережно збираючи інформацію та спостерігаючи за реакцією своїх близьких на їхні знахідки.

Аліна почала розмовляти зі своєю бабусею, намагаючись з'ясувати її ставлення до історії ворожнечі та до постаті її прадідуся. Спочатку бабуся, як завжди, уникала цієї теми, але наполегливість Аліни змусила її розговоритися. З її слів випливало, що її дід завжди відчував якусь провину, пов'язану з тими давніми подіями. Він був мовчазним та замкнутим, і бабуся ніколи не розуміла справжньої причини його смутку.

Максим, у свою чергу, спробував поговорити зі своїм батьком про фінансові справи його прадіда. Батько відреагував досить різко, попросивши його не чіпати минуле та не псувати пам'ять про предків. Така реакція лише підсилила підозри Максима.

Зібрані ними уривчасті відомості не давали чіткої відповіді, але підтверджували, що в історії їхніх родин є якісь темні плями, які ретельно приховувалися.

Раптово їм надійшла несподівана допомога від професора Захарченка. Він повідомив, що під час аналізу старих документів, пов'язаних з таємним товариством, він натрапив на згадку про одного з його впливових членів – давнього родича Максима, того самого юриста, який був зображений на старій фотографії разом із представниками обох родин та адвокатом Лисенком. У документах містилися натяки на його тісну співпрацю з Лисенком та його можливу причетність до махінацій з земельною ділянкою.

Ця інформація стала ключем до розгадки. Тепер вони розуміли, хто міг продовжувати справу адвоката Лисенка та намагатися поховати правду. Це був прямий нащадок того самого родича Максима, який, ймовірно, отримав вигоду від злочину столітньої давнини та боявся викриття.

Максим згадав про свого далекого дядька, Віктора Коваленка, впливового та шанованого в місті юриста, який завжди виявляв особливий інтерес до історії їхньої родини та різко негативно ставився до будь-яких спроб переглянути події минулого. Усі в родині вважали його дивакуватим, але ніхто не підозрював, що за його респектабельною зовнішністю може ховатися темна таємниця.

Аліна та Максим вирішили, що їм необхідно протистояти Віктору Коваленку та вимагати від нього пояснень. Вони розуміли, що це може бути небезпечно, але правда мала бути розкрита.

Вони домовилися про зустріч з Віктором Коваленком під формальним приводом – нібито хотіли порадитися з ним як з юристом щодо знайдених ними історичних документів. Дядько Віктор погодився зустрітися у своєму розкішному офісі в центрі міста.

Коли Аліна та Максим увійшли до його кабінету, їх зустрів літній елегантний чоловік з холодним пронизливим поглядом. У його поведінці відчувалася владність та самовпевненість.

Максим обережно почав розмову, розповідаючи про знайдені ними документи та про їхню зацікавленість у відновленні історичної справедливості. Дядько Віктор слухав мовчки, його обличчя залишалося незворушним.

Коли Максим згадав про адвоката Лисенка та його можливу причетність до махінацій, обличчя дядька Віктора ледь помітно змінилося. В його очах промайнула тінь тривоги.

Аліна, відчуваючи напругу, показала йому копію листа Михайла Ковальського та фотографію з їхніми предками. Дядько Віктор уважно розглянув документи, його руки ледь помітно тремтіли.

– Звідки у вас це? – запитав він різким голосом, його самовладна маска нарешті дала тріщину.

Максим прямо подивився йому в очі.

– Ми знаємо правду, дядьку Вікторе. Ми знаємо про злочин адвоката Лисенка та про роль вашого діда в цій історії.

Обличчя дядька Віктора спотворила лють. – Ви нічого не знаєте! Це наклеп! Брудні вигадки!

– Ні, це правда, – твердо сказала Аліна. – І ми маємо докази.

Вони розповіли йому про знахідку ікони та про повний текст листа Михайла Ковальського. Дядько Віктор слухав, його обличчя ставало дедалі похмурішим.

Нарешті він важко зітхнув і опустив голову.

– Так, це правда, – тихо промовив він. – Мій дід… він був слабкою людиною. Лисенко його опутав. Він боявся втратити свій статус та багатство.

Дядько Віктор розповів їм жахливу історію про те, як адвокат Лисенко шантажував його діда, використовуючи компрометуючу інформацію. Він змусив його брати участь у своїх махінаціях, пообіцявши взамін великі гроші та вплив. Після смерті Лисенка його дід, охоплений страхом викриття, ретельно приховував правду та передав цей тягар своїм нащадкам.